Очільник Черкаської «Свободи» Сергій Воронов, який до війни був директором ДНЗ «Черкаське вище професійне училище», нині воює в лавах ЗСУ. Батальйон Сергія півтора року був на нулі на різних ділянках фронту. Востаннє стояли перед Кремінною (Лиманський напрямок), зараз на ротації.*
Учора Сергій записав відеозвернення до мерів міст та голів ОВА, у якому наголосив: коли на твою хату нападають, то її не білять, а захищають. У цьому зверненні зокрема йдеться:
«Хотів би звернутися до всіх мерів міст, голів військових адміністрацій та власне всіх, хто причетний до розподілу коштів платників податків, – каже Сергій. – Як ви їх називаєте – державних коштів. Буває: гортаєш новини, читаєш: в містечку, де я народився, місцевий відділ освіти закупляє картоплю для дітей по 69 гривень за кілограм. Навіть Міноборони купляє її по 9.60.
Гортаєш далі, а там утеплення і ремонт школи за 60 мільйонів гривень!!!
Звідки ви знаєте, що через рік у цій школі не будуть навчатися за російськими підручниками? Ви виграли уже у війні? То я хочу сказати: до Перемоги іще дуже складний шлях, і ще дуже багато людей загине.
Мер, витрачаючи мільйони на бруківку, мусить пам’ятати, що ці гроші могли би врятувати життя мешканцям його міста.
Усі ми маємо зрозуміти, що коли на нашу хату нападають, її не треба білити і фарбувати, її треба захищати. А після Перемоги, захистивши свою країну, ми почнемо відбудовувати нашу країну разом.
Бо складається таке враження, ніби ті люди, які розподіляють бюджетні кошти, не мають нікого з рідних на фронті. У них свої пріоритети. То на пляжі, то на бруків очку, то на утеплення, то ще на щось.
Давайте спрямуємо всі кошти, весь ресурс на перемогу. А потім відбудуємо свою країну. В тім числі за кошт репарацій ворога».
Ми зв’язалися зі захисником, аби поставити кілька запитань.
– Сергію, у своєму відео ви кажете, що до Перемоги ще довгий шлях. Чого насамперед нам бракує, аби легше було здолати ворога?
– Сьогодні нам бракує насамперед згуртованості. Тієї, яка була, коли ворог йшов на Київ. Тоді об’єдналася вся країна, ми були як єдиний кулак. Бо не західна зброя вбиває ворога, а її вміле використання українськими воїнами. Ми надто рано повірили, що вже перемогли.
– Ті, хто на Лиманському, розповідають, що головна прикмета цих днів – тотальне мінування ворогом території. Що ще ви назвали б?
– Головною прикметою війни наразі дійсно є тотальне мінування територій та артобстріли. Інтенсивність цих артобстрілів різна, однак у ворога залишається достатньо резервів, аби нести пекло на нашу землю. У нас же достатньо наснаги та мотивації для захисту рідної землі.
– Бійці чогось більшого чекали від саміту НАТО? Чи ті, хто тривалий час на нулі, – не заглиблюються у геополітику?
– Думаю, від саміту НАТО ніхто з нас нічого не чекав. Варто розуміти, що окрім нас самих, ніхто нас не захистить. Окрім нас самих, ніхто не збудує за нас Велику Україну. Тому розраховуємо тільки на себе. А якщо партнери дадуть більше зброї – будемо вдячні і в той же час захистимо європейські держави від російської фαшиcτської чуми. Ну і зрештою, вся геополітика сьогодні формується в Україні і залежить від здатності українців дати по зубах споконвічному ворогу.
– Кажуть, на ротації бійці все одно не відпочивають від війни.
– Щодо ротації можу сказати, що ми не відпочиваємо, а виконуємо інше бойове завдання, просто на напрямку, який є тихішим за всі наші попередні…
*За інформацією прес служби ВО “Свобода”