Три роки тому Чернігівщина була звільнена від російських загарбників. Але від спогадів про події повномасштабного вторгнення 2022 року навертаються сльози та охоплюють моторошні почуття. Сьогодні в Чернігові відбулося покладання квітів до Пам’ятного каменя «Борцям за волю України». Під час заходу зазначалося, що на Чернігівщині першим зазнало російського удару село Дніпровське, що на кордоні з Білоруссю, де були розташовані позиції прикордонників. Тієї ж ночі росіяни обстріляли прикордонні пункти Нові Яриловичі, Грем’яч, Сеньківка, місця можливої дислокації українських воїнів. Серед російських планів було захоплення Києва, і Чернігівщині відводилася роль північних воріт. До того ж, Чернігів мав відігравати роль логістичного центру, звідки залізницею й автошляхами через річку Десну переправлялися б засоби для ведення війни. На Чернігівському напрямку Україну обороняли 1-ша танкова та 58-ма мотопіхотна бригади, окремі частини оперативного командування «Північ», Нацгвардії, прикордонники, поліція, рятувальники, добровольці, «КОРД» і Сили територіальної оборони.
Завзятий опір українців на Чернігівщині – військових, добровольців, місцевих жителів – зламав усі плани ворога. Наприкінці березня 2022 року стало зрозуміло, що бліцкриг провалився, і росія оголосила про зміну цілей війни. Тоді російські війська сконцентрувалися на сході Україні. Натомість північна фортеця – Чернігів – вистояла. 28 березня російські війська почали відступати з Чернігівщини, а на 2 квітня переважно вийшли за державний кордон. 6 березня 2022 року указом Президента України Чернігову присвоєно Почесну відзнаку «Місто-герой України». ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині працювала ППО по ворожих безпілотниках Сергій Локоть, головний сержант 162-го батальйону 119-ї бригади територіальної оборони, учасник АТО, кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня, нагороджений за оборону Чернігова у 2022 році, згадав події трирічної давнини. «Ми всі атовці з міста Борзна рухалися до Гончарівського, бо ми були з 1-ї танкової бригади. Коли доїхали до Кіптів, дізналися, що вже почалися обстріли та відбувся прорив кордону. І нас всіх направили на Чернігів. Там ми приєдналися до 119-ї бригади 162-го батальйону.
І вже 25 березня ми стримували ворога на «трьох ведмедях», підбивши два танки з 15, які рухалися в бік Чернігова. А вночі вже перемістилися на туберкульозний диспансер і тримали оборону там на передовій позиції», – розповів Сергій Локоть. За його словами, вистояти вдалося завдяки згуртованості всіх – військових, волонтерів, які, попри обстріли, привозили нашим захисникам багато усього потрібного, зокрема їжу. А це натомість надавало військовим більше мужності для боротьби та стримування ворога. «Ми приїхали всі, отримавши автомат і по 120 патронів, ще по дві гранати. Небайдужі люди розливали коктейлі Молотова. А ми бігали з автоматами і тими коктейлями та жартували між собою: «О, коньяк! О, шампанське!». Адреналін тоді був неймовірний. І 1 квітня жартували між собою, що 1 квітня – брехня всесвітня. Аж не вірилося, що вони відходять. Навпаки, були думки, що вони ще з’їжджаються. А я думаю, що вони просто злякалися. І надалі ворог розуміє, що ми ніколи не здамося, і за нами правда, честь, слава і воля України», – згадав тодішні події Сергій Локоть. Насамкінець заходу відбулося покладання квітів за участю представників влади, громадськості, силових структур, військових. Ірина Осташко Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
