У головному офісі Caritas Polska у Варшаві відбулася презентація автобіографічної книги українського письменника, волонтера та засновника благодійного фонду «КРОК ВПЕРЕД-УКРАЇНА!» Дмитра Шакала – «ЖИТТЯ БЕЗ ПРАВА ЗДАТИСЯ». Зустріч перетворилася на відверту розмову про дитячі травми, дискримінацію, втрату друзів на війні, інвалідність і силу людської волі. Дитинство, яке залишило шрами Не кожна історія дитинства сповнена безтурботних спогадів. Для Дмитра Шакала, який із дитячих років живе із синдромом Туретта, шкільне життя стало серйозним випробуванням. Під час презентації письменник розповів, що навчався за індивідуальною програмою, але змушений був стикатися з нерозумінням і насмішками інших учнів. За його словами, деякі діти відкрито демонстрували неприязнь, ставили образливі запитання, а іноді навіть навмисно підставляли ноги. «Ти інший, ти не такий, як ми», — саме такі слова, за спогадами автора, він чув у дитинстві. Ці ситуації завдавали йому сильного емоційного болю. Проте поряд із негативними спогадами залишилися й ті, які Дмитро згадує з особливою вдячністю.
За межами школи він мав друзів, для яких його захворювання не мало жодного значення. Вони разом гуляли, спілкувалися та проводили час, не поділяючи людей за станом здоров’я. Однак сьогодні ці спогади набули трагічного значення. Під час зустрічі письменник повідомив, що його друзів дитинства вже немає серед живих. За його словами, вони пішли захищати Україну та загинули. Він подякував їм за те, що вони завжди приймали його таким, яким він є. Книга, яку було важко писати «ЖИТТЯ БЕЗ ПРАВА ЗДАТИСЯ» — не перша літературна робота Дмитра Шакала. Раніше він видав автобіографічну книгу «Я СИЛЬНІШИЙ, НІЖ МІЙ ДІАГНОЗ», яка, за словами автора, розійшлася тиражем понад 400 примірників. Саме читачі спонукали його написати значно докладнішу історію власного життя. Новий твір охоплює дитинство у Сновську Чернігівської області, молоді роки, життя із синдромом Туретта, початок повномасштабного російського вторгнення, переїзд до Польщі та створення благодійного фонду. Однак робота над автобіографією виявилася надзвичайно складною. Автор зізнався, що під час написання нерідко плакав,
адже кожна сторінка повертала його до подій, які він пережив багато років тому. Для нього книга стала не лише способом розповісти власну історію, а й можливістю переосмислити минуле. Синдром Туретта не повинен ставати вироком Однією з головних тем презентації стало життя людини із синдромом Туретта — неврологічним розладом, що супроводжується мимовільними руховими та голосовими тиками. Письменник відкрито говорив про особливості свого стану, пояснюючи присутнім, що не всі рухи та звуки він може контролювати. Водночас Дмитро наголосив, що наявність діагнозу не означає неможливості навчатися, працювати, створювати книги чи допомагати іншим людям. «Я показую те, що навіть з такою хворобою люди можуть іти далі. Люди можуть жити і жити повноцінно», — зазначив письменник. Він також повідомив, що працює над окремою книгою, присвяченою синдрому Туретта та поширеним суспільним міфам про цей стан. Від допомоги армії до боротьби за власне здоров’я Письменницька діяльність Дмитра Шакала тісно пов’язана з благодійністю. За словами автора, кошти від продажу перших книг спрямовувалися на підтримку українських військових.
Тепер ситуація змінилася. Під час презентації він розповів про погіршення власного здоров’я. Якщо раніше міг пересуватися самостійно, то згодом почав користуватися ходунками, а нині переважно пересувається на кріслі колісному. Автор пояснив, що кошти від продажу книжок допомагають йому оплачувати лікування та медичні обстеження в Польщі. Попри це, він продовжує творчу й громадську діяльність. Погляд психологині: чому такі книги важливі На презентації виступила психологиня Лілія, яка була однією з перших читачок попередньої книги письменника. Вона зазначила, що автобіографічні твори мають особливу цінність для психологів. На її думку, фахівець може знати професійні методики роботи з людиною, однак не завжди здатний повністю зрозуміти, як сама людина переживає власний стан і ставлення суспільства. Саме тому докладна особиста історія може допомогти побачити світ очима людини, яка стикається з дискримінацією та щоденними труднощами. Психологиня висловила вдячність авторові за відвертість і повідомила, що планує читати наступні томи його автобіографії. Що сказати собі десятирічному?
Одним із найособистіших моментів презентації стала відповідь письменника на запитання, що він сказав би самому собі у десятирічному віці, якби мав можливість повернутися в минуле. Дмитро відповів, що порадив би собі продовжувати жити та не боятися того, що інші люди можуть сприймати його інакше. Ця відповідь фактично стала одним із головних послань зустрічі: людська цінність не визначається діагнозом, фізичними можливостями чи думкою оточення. Історія, яка матиме продовження Письменник повідомив, що «ЖИТТЯ БЕЗ ПРАВА ЗДАТИСЯ» задумана як багатотомна автобіографія. У першому томі значну увагу приділено батькові, а наступну частину автор планує більше присвятити матері. Він також не виключає появи третього тому. Зустріч у Варшаві завершилася словами підтримки від присутніх. Одна з учасниць поділилася власними спогадами про дитячі насмішки та подякувала Дмитрові за його приклад наполегливості. Історія Шакала порушує питання, які виходять далеко за межі однієї автобіографії: як суспільство ставиться до людей з інвалідністю, чому дитячий булінг залишає глибокі психологічні наслідки та яку роль у подоланні життєвих криз відіграють підтримка, творчість і можливість бути почутим. Для самого автора відповідь на ці питання відображена в назві його книги — «ЖИТТЯ БЕЗ ПРАВА ЗДАТИСЯ». Відеозапис презентації: https://www.youtube.com/watch?v=XhYrV8Di1rY
