Чернігів

«Чекання» — інтимна лірика чернігівця Сергія Дзюби

11 лис•Біла хата

Вірш Сергія Дзюби «Чекання» — інтимна лірика про тиху тривогу, просту жіночу турботу та порятунок від домашнього пекла. Читайте текст, слухайте пісню і дивіться відео онлайн.Доволі часто мені подобається писати свої відгуки у стилі такого собі мініесе й тлумачити твір після прочитання так, як мені це вбачається та відчувається. Тобто характеризувати персонажів твору на свій розсуд.

А ось якось замислився: а що, як поет заклав у свій твір зовсім інше бачення, не таке, як я його вимальовую? Та потім усе ж доходжу думки, що нічого поганого в цьому немає, адже я висловлюю власну версію життя героїв твору.

Нехай інші бачать у вірші те, що їм до душі. А це суто моя думка, якою хотілося б поділитися з читачем.

Отож, як кажуть, поїхали!

Тепло замість смолиЛіричний герой Сергія Дзюби постає людиною недосконалою, але глибоко людяною, яка знаходить порятунок не у високих ідеалах, а в простій близькості коханої.

Іноді щастя приходить не урочисто. Воно не падає з неба разом із першим снігом і не звучить уривками геніальної музики. Воно тихо входить до кімнати разом із жінкою,

що повертається з роботи.

У цьому вірші світ тримається на передчутті. Невипа́лий сніг, затихлий Моцарт, ще не відчинені двері. Все перебуває у стані очікування. Ліричний герой ніби завис між недугою і одужанням, самотністю і зустріччю, гріхом і прощенням. Його думки рухаються неквапно, але за зовнішнім спокоєм пульсує внутрішня тривога.

Особливої ваги набуває образ коханої. І як мені здалося, вона навіть не присутня в кімнаті фізично (принаймні у першій частині твору), але саме навколо неї вибудовується весь емоційний простір твору. Герой уявляє її повернення, її мовчання, її вірність спільному теплу. Це не романтичний ідеал, а жива людина, через яку світ набуває сенсу.

Фінал вражає несподіваним поєднанням біблійних алюзій і домашньої буденності. Герой називає себе «Пілатом тієї муки», ніби визнаючи власну провину чи моральну слабкість. Проте замість «заслуженої» смоли, символу кари, на нього чекає тарілка борщу і дотик жіночих рук. Саме тут розкривається головна думка вірша: любов сильніша за осуд, а домашнє тепло часто рятує людину краще, ніж будь-які високі моральні настанови.

Це поезія тихого щастя, у якій немає гучних декларацій. Вона нагадує, що справжня близькість народжується з простих речей: повернення додому, запаху вечері, теплоти рук, які хочеться поцілувати замість уст. Саме тому вірш залишає після себе світле відчуття вдячності за все людське й справжнє.

Вчитувався в поетичний твір Сергій Кордик

Сергій Дзюба. Чекання

Не випав сніг – щасливий, ніби мить.

Мені не стало легше від бронхіту.

І Моцарт у кімнаті не звучить –

Такий п’янкий, як жінка незужита.

Як Ти, що ще з роботи не прийшла,

Не сіла тихо на краєчок ліжка,

Не плакала і не горнулась трішки

До іншого далекого тепла.

І я, такий нескараний, лихий,

Не свідок, а Пілат тієї муки,

Одержу не смолу, а борщ смачний,

І поцілую не вуста, а руки.

The post «Чекання» — інтимна лірика чернігівця Сергія Дзюби appeared first on Біла хата.

Тихий, борщ

Читайте ще