Чернігів

Крутівська та Комарівська громади перекидають відповідальність за знищення курганів на Чернігівську ОДА

Тисячолітні кургани на Чернігівщині продовжують розорювати, а відповідальні органи демонструють дивовижну здатність перекидати відповідальність один на одного. ГО «Українське народне антикорупційне бюро» звернулося до Крутівської та Комарівської сільських рад із запитами про охорону археологічної спадщини. У відповідь отримало юридичні відписки про, чому цим мають займатися інші, а не вони. Особливо цинічно виглядає ситуація, коли сільрада визнає власні повноваження у сфері охорони пам’яток, але все одно відсилає громадськість до обласної державної адміністрації.

Ще сто років тому Україну називали «країною курганів». На Чернігівщині в середині XIX століття височіли десятки тисяч стародавніх насипів — свідків скіфської доби, бронзового віку та княжих часів. Сьогодні їх залишилося у десятки разів менше.

Те, що пережило війни, пограбування та більшовицьке нищення, тепер методично стирається важкими плугами. Стародавні поховання опинилися посеред сільськогосподарських полів. І поки техніка розорює археологічні пам’ятки, чиновники, відповідальні за їхню охорону,

з’ясовують, чия це компетенція. Саме таку картину побачили представники ГО «Українське народне антикорупційне бюро», коли направили запити до Крутівської та Комарівської сільських рад.

Перекладають відповідальність на ОДАУ Комарівській сільській раді фактично визнали, що виконавчі органи місцевого самоврядування мають повноваження у сфері охорони культурної спадщини.

У відповіді послалися на статтю 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка передбачає, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських рад належить організація охорони, реставрації та використання пам’яток історії і культури.

Але далі починається найцікавіше. Попри визнання власних повноважень, у сільраді фактично переадресували питання до Чернігівської обласної державної адміністрації та її профільного департаменту. Виходить зручна чиновницька логіка: повноваження в законі є, але відповідати за результат має хтось інший.

У Крутівській сільській раді вирішили піти іншим шляхом — пояснити, чому вони взагалі не повинні укладати охоронні договори. У відповіді навели позицію Верховного Суду щодо статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Згідно з цією нормою, обов’язок укладати охоронний договір покладається на власника пам’ятки або уповноважений ним орган. Висновок Крутівської сільради звучить категорично:

«Тому, Крутівська сільська рада не є належним суб’єктом для укладення охоронних договорів».

Формально це пояснення стосується саме суб’єкта укладення договору. Але воно залишає без відповіді набагато важливіше питання: а що сільрада робить для охорони курганів на території громади? Чи ведеться облік археологічних пам’яток? Чи перевіряється стан їх збереження? Чи повідомляють землекористувачів про наявність курганів? Чи контролюється дотримання законодавства під час обробітку земель?

На ці запитання посилання на статтю 23 не відповідає. Закон не дозволяє чиновникам просто вмити руки.

«Стаття 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначає повноваження виконавчих органів місцевих рад у сфері охорони пам’яток. Законодавство також передбачає відповідні повноваження органів місцевого самоврядування щодо археологічної спадщини. Так, сільради не зобов’язані автоматично підміняти власників пам’яток або уповноважені ними органи під час укладення охоронних договорів.

Але це не звільняє їх від інших передбачених законом функцій. Інакше кажучи, можна не бути стороною охоронного договору, але не можна використовувати цей аргумент як універсальну індульгенцію від будь-якої відповідальності за збереження історичної спадщини. Тому виникає закономірне запитання: якщо Крутівська та Комарівська сільради не вважають себе відповідальними за укладення договорів, то хто в громадах займається виявленням курганів, їхнім обліком, контролем за станом та інформуванням землекористувачів?», – кажуть в Українському Народному Антикорупційному Бюро.

Аграрії готові домовлятися, чиновники — відписуватисяОсобливо показовим є те, що проблема не завжди впирається в небажання аграріїв зберігати археологічну спадщину.

Коли представники громадськості знаходять кургани, встановлюють їхнє розташування та звертаються безпосередньо до господарств, частина землекористувачів погоджується вивести такі ділянки з обробітку.

Тобто бізнесу нерідко достатньо просто повідомити, що на його полі розташована пам’ятка археології.

Але хто мав зробити це раніше? Хто повинен був забезпечити належну інформацію про обмеження у використанні земель?

Хто мав подбати, щоб орендарі не розорювали стародавні поховання? Це питання до органів влади, які роками мали всі можливості займатися охороною культурної спадщини. Натомість громадськість отримує відписки, а історична спадщина продовжує зникати.

Хто відповідатиме за знищення курганів?Знищення або пошкодження археологічних пам’яток може мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 298 Кримінального кодексу України. За наявності передбачених законом підстав неналежне виконання службових обов’язків посадовцями може отримати правову оцінку і за статтею 367 КК України — службова недбалість.

ГО «Українське народне антикорупційне бюро» заявляє про намір звертатися до правоохоронних органів та домагатися правової оцінки дій і бездіяльності посадовців, відповідальних за збереження археологічної спадщини.

Окремої відповіді чекають і від Чернігівської ОДА: скільки охоронних договорів укладено, скільки курганів перебувають під належною охороною, які заходи вживаються для припинення їх розорювання та чому громади роками не мають повної інформації про археологічні об’єкти на своїх територіях?

Культура, Спадщина, суд, Курган, закон

Читайте ще