Як пройти до бібліотеки? Напевно, всі жителі нашого міста, почувши це запитання, вкажуть вам дорогу до бібліотеки Короленка. Адже вона розташована в самому центрі міста, а будівля ОУНБ ім. В. Г. Короленка є пам’яткою архітектури (колись тут був дворянський та сільський поземельний банк). Сьогодні наша бібліотека виконує не тільки функцію книгозбірні — вона ще й прагне надавати якнайякісніші послуги, орієнтуючись на потреби своєї громади. Це електронна бібліотека, зона Wi-Fi — вільного доступу до ресурсів Інтернету, послуги Інтернет-центрів, електронна доставка документів, літня читальна зала і багато інших. Бібліотекарі ж – це справжні лідери бібліотечної справи, які постійно вчаться, самовдосконалюються, підвищуючи рівень свого професіоналізму задля ефективнішого задоволення потреб користувачів. А чи знають про свою бібліотеку, скажімо, мешканці Вентспілса, що в Латвії? Звичайно. Вони залюбки не тільки покажуть дорогу, але й проведуть до бібліотеки та розкажуть, чим вона живе сьогодні. У місцеві бібліотеки хочеться ходити не лише заради книг, а, наприклад,
щоби переглянути свіжу пресу, знайти потрібну інформацію в Інтернеті або поспілкуватися за чашечкою кави чи зібратися громадою для вирішення нагальних проблем. Мені пощастило відвідати публічні бібліотеки Юрмали, Кулдіги, Риги та Вентспілса. Вони дуже сучасні, а будівлі помітні. На думку латвійських бібліотекарів, так і має бути. Але так було не завжди. Бібліотечним працівникам довелося докласти чимало зусиль, аби досягти бажаного. Та врешті місцева влада пішла їм назустріч і в результаті партнерської співпраці 2005 року з’явилася нова будівля Головної бібліотеки Вентспілса, а згодом у 2009-му – бібліотека Парвенті. Спочатку навіть незрозуміло, що це бібліотека, але своїм виглядом нова сучасна споруда вабить до себе, тому так хочеться зайти всередину й побачити, що ж там. Справді, місцеві бібліотеки дуже помітні, архітектура та дизайн вражають. Тож завдяки цікавості як місцевих жителів, так і гостей міста бібліотека має велику кількість відвідувачів. А от чи може книжковий фонд прикрашати бібліотеку? Бібліотеку Парвенті – так. Нова яскрава література у відкритому фонді – це чудово.
Навряд чи хтось зможе пройти повз стелажі й не взяти книжку, навіть просто завітавши сюди на екскурсію. А ще це улюблене місце батьків, котрі мають маленьких дітей. Адже тут є відділ дитячої літератури, ігровий майданчик та люб’язні бібліотекарі, що можуть запропонувати багато цікавих книжок і розваг для малечі. Індивідуальний підхід до кожного користувача, врахування потреб місцевого населення, зручний графік роботи та активність бібліотечних працівників перетворили бібліотеку на центр громади. Користувач тут незалежний від бібліотекаря. Він самостійно може вибрати книгу, а потім узяти її, скориставшись пунктом самообслуговування. Таким же чином відвідувач може здати прочитані книжки. Навіть коли бібліотека зачинена, є можливість повернути книгу, опустивши її у спеціальну скриньку біля бібліотеки. Але справжньою цікавинкою серед бібліотек Латвії, а можливо, й усієї Європи є нова будівля Національної бібліотеки Латвії. «Замок світла» – така її символічна назва. Це велична монументальна дванадцятиповерхова споруда, що має цокольний поверх. Бібліотека виконуватиме функції творчого,
наукового, культурного та освітнього центру міста. Окрім книжкових сховищ зі спеціальним мікрокліматом, величезних суперсучасних читальних зал, мистецьких віталень, студії звукозапису та інших облаштованих приміщень тут розташовуватимуться виставкові зали, ресторан, магазинчик сувенірів, концертні зали, конференц-зали та багато іншого. Дуже радію за наших колег, котрі вже зовсім скоро отримають чудові робочі кабінети, адже відкриття бібліотеки заплановано на 29 серпня 2014 року. Публічні бібліотеки Латвії обслуговують різні вікові категорії користувачів – від дітей до людей поважного віку. Звичайно, у цих бібліотек також є проблеми, схожі з нашими, адже з розвитком комп’ютерних технологій, появою Інтернету та інших джерел інформації читачів стає все менше й менше. Та місцева влада разом із бібліотекарями не стоїть осторонь цих проблем, намагаючись змінити ситуацію на краще. Місцеві посадовці вкладають гроші в побудову нових бібліотек, адже цим не тільки піклуються про культуру нації, а ще й дбають про розвиток економіки. Недарма нове приміщення Латвійської національної бібліотеки побудували в не дуже розвиненому та престижному,
до того ж – віддаленому від центру районі Риги. Завдяки цьому влада міста сподівається прискорити його розвиток. Звичайно, не обійшлося й без екскурсії столицею Латвії. Цього року Рига разом зі шведським містом Умео здобули почесне звання «Культурної столиці Європи». Рига вражає своєю архітектурою. Знаменита Статуя Свободи, що стала після проголошення незалежності символом Латвії, розташована в новому місті, але звернена обличчям у бік старого. Три зірки в руках дівчини символізують три історичні області Латвії – Курземе, Відземе й Латгале. Найцікавішою пам’яткою архітектури мені здалася будівля з чорними кішками. Рига – це місто, яке завжди славилося великою кількістю кішок на вулицях. Дім Чорної кішки є візитівкою столиці Латвії. А чорна кішка на даху цього будинку – символ Риги. За легендою, фігуру поставив на дах один купець, якому відмовили у членстві в гільдії, розташованій навпроти. Побачивши кішку з непристойно задертим хвостом, повернуту задом до гільдії, начальство гільдії скрипіло зубами, але нічого не могло вдіяти. Незабаром конфлікт був вирішений (цілком можливо, не без участі кішки), і тварину повернули до гільдії «обличчям». Такою пізнавальною виявилася подорож до Латвії для мене, працівника відділу автоматизації бібліотечних процесів Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка, фіналістки програми «Лідерство для молодих бібліотекарів», яка впроваджується програмою «Бібліоміст», за підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) та за сприяння Української бібліотечної асоціації. Олена Попович
