Села на Чернігівщині, і в Менському районі зокрема, перебувають сьогодні у тому стані, про який колись мудра газдиня висловилася крилато: «Не тратьте, куме, сили, спускайтеся униз…». Отже, уже нема кому куди спускатися… Всі села, і на Менщині також, давно «внизу»: паркани здебільшого попадали, все позаростало кропивою, роботи сільському люду нема, чоловіки п’ють з горя самогон, жінки тримають корову, яка стала, ніби у прадавні роки, єдиною годувальницею, з чого, власне, й виживають сім’ї. Натомість на вчорашніх колгоспних родючих землях прудко і борзо хазяйнують усілякі пройдисвіти та ще «узаконені» новітні агрохолдинги -- різноманітні кернели -- яким з того – надприбутки, а простим сільським людям – дуля з маком. Що казати, коли деякі тутешні сільські громади для того, аби поїхати до райцентру на Троїцький ярмарок, загодя і не один місяць здавали Арсенові Дідуру молоко, щоби зібратися у складчину і таки поярмаркувати. Отож, учора, і вже багато літ поспіль у райцентрі Мена відгримів Троїцький ярмарок. Можливо, «відгримів» -- аж занадто, але для містечка, не розбалуваного неоновими вогнями і запахом доброї машинованої кави,
якої тут ні за жодні гроші не знайдеш, то подія і храмове свято, якого чекають цілий рік! І недарма чекають. Бо щороку храмових людей сюди приїздить усе більше. Свято все більше стає неподібним до совдепівського кагалу, а все зриміше уподібнюється до розкутого європейського карнавалу. Ні. Люди ще не ходять тут демонстраціями у вільних костюмах з голим пупом та всіляким пір’ям на голові, з розмальованими фейсами, але люди вже не є на загал затиснутими і зашореними, люди вже з живими посмішками і відкритим поглядом. Якби ще цим людям та маєтності за невсипущу їхню працю, якби в цих людей та ще не крали безбожно!!! Якби їх не обдирали, як липку – ото би був у Мені карнавал!!! Однак, і поза тим! Свято в Мені удалося. Троїцький ярмарок став як на позір і внутрішні сприйняття вочевидь яскравим і запахущим, ніби цими днями хмільна липа, особливо в надвечір’я. Приїздив до Мени на ярмарок і голова Чернігівської обласної ради Микола Звєрєв та заступник голови облдержадміністрації Сергій Журман. Прибуло менське земляцтво зі столиці. З міським головою Мени Федором Фесюном,
головою райради Володимиром Невжинським, головою райдержадміністрації Олександром Мисником вони зробили ніби своєрідний подвірний обхід, а саме -- завітали до кожного куреня кожної сільської громади, що була представлена на ярмарку. Щедрі і щирі люди з сільських громад і співали начальству, і танцювали разом з ним, і підносили випити, і закусити. І до всіх навзаєм у того ж таки Миколи Звєрєва знайшлося на слово – слово, на жарт – весела відповідь. Чи не кожна сільська громада за давнім звичаєм вручала Миколі Звєрєву коровай. Він пробував святошній хліб і тут же пригощав усіх, хто був довкола. Припрошував радушно і настирливо, повторюючи вбивчий аргумент: «Беріть, бо коли ще трапиться, що вас сам голова обласної ради пригощатиме!» Люди смакували запашний окрайчик, а Микола Звєрєв чи то жартома, чи то всерйоз із кожним новим короваєм кожної наступної громади наголошував: «Бачите, голова обласної ради коровай не забирає додому, а роздає людям». А довкола віяло димком, у якому плутались і зваблювали запахи кулеші, шашликів, а ще того ж таки цвіту липи. А зі сцени лунали пісні, поміст вгинався від танців. А на площі був парад вишиванок, люди несли велетенський, на 30 метрів жовто-блакитний прапор… І все це – наступного дня після інавгурації нового президента України! Хто зна, може з цим Троїцьким ярмарком у Мені починається зовсім нова доба в нашій державі?!! Доба – особливо ж! -- нових керівників. Керівників, котрі не ховатимуть і не нестимуть коровай додому -- за високі мури великих маєтків -- а ділитимуть його поміж людей. Аркадій Папірусов, для «ХД»
