Нещодавно у найпівнічнішому районі України відбулась подія, котра, залишаючись все таки локальною, має перспективу стати знаковою у політичному просторі Новгород-Сіверщини. А звільнення В’ячеслава Кауфмана з посади голови райдержадміністрації та призначення на його місце активістки Майдану -- представниці «Батьківщини» Олени Мовчан скоріш за все започаткує таки на 23 році Незалежності початок позитивних змін на стародавній землі. Адже йдеться про відновлення справедливості, заради якої відбулась і Революція Гідності, і повалення диктатора, і за яку боролись активісти Майданів і в Новгород-Сіверщині. Тим більше, що важливості новгород-сіверській події з заміною районного очільника додає ситуація з небувалим, а то й мало не анекдотичним «довгожительством» влади. Оскільки, навіть після всіх Майданів та початку формування системи управління країною зверху до низу, перспектива відсунення голови виконавчої влади Новгород-Сіверського району від керма, за яке він впевнено тримався впродовж каденцій ТРЬОХ Президентів України та бажаючи залишатись і при Четвертому(!!!),
до останнього здавалась нереальною! Натомість «важке кермо» управління громадою, яким вони воліють бачити свою роботу, мабуть таки не зовсім виявлялась обтяжливою для тутешніх високих чиновників. Кажу впевнено через досвід тривалого спостереження. Оскільки навряд чи тримались би політичні аутсайдери так довго на посадах, коли б те життя «медом не здавалось»? Адже чимало їх у «народних слугах» ходять ще від Брежнєва-Горбачова! Знаходимо «встрибнувших» у «потяг влади» при Кравчуку. Ну, а «професіоналів», які ощасливили Новгород-Сіверщину за десятиліття президентства земляка Л.Кучми – хоч «греблю гати»!
Тож не випадково, що навіть у добу Революції Гідності , яка зі столиці не забарилась і до провінційного Новгорода-Сіверського, розпочавши справу руйнування «заповідника кучмізму», більшість пересічних громадян не ризикувала до останнього повірити у можливість зміни «верхнього» керівництва у найпівнічнішому районі України! І песимізм новгород-сіверців, можна сказати, був цілком виправданим. Оскільки команда місцевих владних діячів була настільки навчена розраховувати на «сильну руку з Києва» у збереженні свого спокою на троні,
що повірити у ймовірність заміни пана Кауфмана на представника реформаторських революційних сил міг тільки справжній оптиміст. Тож покладатись у очікуванні неймовірного приходилось хіба що на Всевишнього. Оскільки хто ж, як не Господь, мав відкрити цим «горе-керівникам» двері «на вихід»?
Натомість справжні причини такого жаданого для людей фіналу з господарем «головного кабінету» району як і з іншими діячами влади Новгород-Сіверщини довго шукати не приходилось. Вони щоденно знаходились близько -- під руками. Починаючи від загального стану соціально-економічного життя Новгород-Сіверщини і закінчуючи підтримкою антинародних дій диктатора у дні Революційного Майдану. Це ж вони - «славним гуртом» перших керівників адміністрації, не питаючись погодження у громади чи її представництва - депутатів, за чималенькі кошти, коли напівголодними ходили вчителі та медпрацівники, поперлись» на януковицький «антимайдан» у Києві, загнавши посеред ночі до автобусів зморених безгрошів’ям бюджетників.
Хоча й до Революції Гідності, впродовж 22 років будівництва Незалежної України,
місцеві очільник зовсім не відрізнялись прихильністю до національного. Недаремно ж, матеріалами про бездіяльність новгород-сіверської влади у різних царинах життя району, або про їхні незрозумілі справи у різні часи рясніли шпальти відомих в Україні та на Чернігівщині ЗМІ, в тому числі телевізійних.
Руїна наших днів -- справжнє обличчя їхньої «невтомної» праці в ім’я народу! Навіть зовнішньо набір негативу демонструє, як вони «керували»: вщент розбиті дороги, зруйновані вчорашні красені-школи, знищена потужна рекреаційна база та спортивні об’єкти. Разом з тим, на найбільшу ганьбу, здається, перетворилось те, що зветься економікою Новгород-Сіверщини. Впродовж років відбувалось закриття підприємств. На жаль, навіть моральної відповідальності кожен з діячів за двадцять років так і не поніс.
Важко без лайки на адресу «вчорашніх» згадувати те, як вони не просто нахабно проґавили, а підступно відкинули один з останніх проектів, що мав стовідсоткові перспективи врятувати Сіверщину від сьогоднішнього соціально-економічного колапсу. Мова про можливість унікальних інвестицій на 250 млн.
євро від всесвітньовідомого холдингу «Симент»! Тоді 2007 рік давав Новгороду-Сіверському шанс не впасти остаточно до того рівня у якому ми сьогодні - коли не більше 15% фінансових надходжень отримуємо від місцевого виробництва. І це, за шаленого природно-ресурсного потенціалу! Натомість -- «маємо те, що маємо»!
«Професіонали» прийняли «у штики» перспективу сучасного виробництва у краї, «витерши руки», звільнивши свої голови від зайвого клопоту! От тільки навряд чи їм - невдахам з економічно-виробничого менеджменту, було можливим зрозуміти, яку «свиню» на десятиліття вони «підклали» економічно відсталому краю. Сім років тому їм стало страшно за перспективу приходу на новгород-сіверську землю виробництв, побудованих на засадах європейських цінностей. Куди легше тримати люд на мізерних зарплатах напівжебраками на своїх підприємствах. Ними ж так легко «керувати»! І вони -- об’єднали зусилля проти «Симента», знайшовши підтримку у тодішнього очільництва обласної влади, примусивши інвесторів, після кількох років невтомної праці, звернути всю діяльність у Новгороді-Сіверському.
«Профффесіонали»!
Сьогодні ж вони ціною жертв Небесної Сотні та за наявності власної совісті мають «зібрати всі речі» і попрямувати на вихід! Бо не можна продовжувати випробовувати громаду власним недолугим керівництвом та посиленням наслідків полишеної руїни. Тим більше, що й останні скандали навколо «загублених» чи «вкрадених» дорогою від Києва до Новгорода-Сіверського близько 5 мільйонів бюджетних державних коштів на капітальний ремонт середньої школи у селі Грем’яч примушують до «сміливого» вчинку. Тим більше, коли схожий об'єкт на державні гроші, чесно і прозоро було відремонтовано у сусідньому Коропському районі. Там всі кошти прийшли до Понорниці.
Натомість «Грем’яцьке кидайлово» примусило новгород-сіверську публіку обуритись настільки, що відтоді вона так і не знаходить спокою, допоки останній чиновник з першої десятки «старої гвардії» януковицьких прислужників з райдержадміністрації не піде геть! Тому й завмерла громада в очікуванні справедливої «розв’язки». Тим більше, що пару місяців тому у районному Будинку культури мешканці міста відкрито заявили не просто про якісь дріб’язкові негаразди чиновників.
Це була справжня битва морально змученого народу проти втративши відчуття кодексу честі його «cлуг». Такий собі час розплати. Названі очільники у переліку, на думку містян брудних справ, не звертались у наступні дні до судів чи правоохоронних органів. Отже, вони погодились зі звинуваченнями.
Та навіть той перелік негараздів, з присмаком адміністративних зловживань, а може й кримінальних, який щоденно масується жителями району та міста, примушує винести суворий моральний вирок вчорашнім -- на вихід! Оскільки серед найчастіше згадуваного покривдженими земляками згадується безглузде закриття малокомплектних шкіл на селах, виділення землі під забудову у центрі міста у так званому «Царському селі», захоплення прибережної смуги у приватне володіння на бувшому міському причалі, руйнація дорогих об’єктів освіти тощо. А ще -- нахабне заволодіння землею поза межами сіл, як то у Горбівській сільраді, де над Десною постало ціле поселення невідомо з яким господарем? А суцільний безлад у райцентрі довів до сумного фіналу історію, про яку ми вже згадали, з Будинком відпочинку. Туди, на жаль, за всієї драматичності подій, про які знали всі – від голови Чернігівської обладміністрації М.Хоменка, районного керівництва В.Кауфмана, В.Гавриленка, В.Душина… так ніхто і не заглянув. Хоча всі згадані, як і купа полишених на «задньому плані», серед яких багатолітній директор Г.Буй так і не стали темою вивчення правоохоронних органів. Тому й втратили цілісний комплекс, навіть приступивши вже до відселення квартир посадовцям.
Отож, запитання, запитання і все -- без відповіді! Можливо тому й настав час вчорашнім «ділкам», «шуллєрам», а то й просто безвідповідальним невдахам - тимчасовим чиновникам, знаючих присмак зиску від своїх посад, гучно оголосити -- до побачення! А коли по-справжньому, то вчорашні -- геть!
