Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН, що базується в Чернігові, нещодавно отримав від обласної ради та облдержадміністрації відзнаку – диплом «Інновації та новітні технології в агропромисловому виробництві». Визнання українськими аграріями наукових розробок чернігівських мікробіологів із року в рік зростає. Про досягнення, можливості й перспективи названої наукової установи розповідає її директор – доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент Національної академії аграрних наук України Віталій Васильович Волкогон. – Нещодавно, під час урочистостей із нагоди Дня працівників сільського господарства, прозвучала інформація про те, що на Чернігівщині працює аграрний науковий центр. – Це справді так. До складу Центру наукового забезпечення області крім нашого інституту входять Носівська селекційно-дослідна станція, Ніжинський філіал національного університету біорізноманіття та природокористування, інші наукові та освітянські установи області. Всі вони активно співпрацюють із сільськогосподарськими підприємствами й роблять свій посильний внесок у загальнообласний коровай.
Цього року ми вирішили започаткувати сайт наукового забезпечення сільського господарства області, на котрому кожен аграрій зможе знайти відповідь на будь-яке запитання, що стосується районованих і перспективних сортів, технологій вирощування сільськогосподарських культур, наявності на ринку добрив, засобів захисту рослин, біопрепаратів, елітного насіння й тому подібне. До кінця року плануємо цей сайт відкрити, нині виконуємо завершальні роботи з наповнення його необхідною інформацією. – Установа, якою ви керуєте, розробляє новітні мікробні препарати для сільгоспкультур. Аграрії з багатьох областей країни підтверджують значне підвищення врожайності. Але як саме «працюють» мікроби? – Після обробки мікробними препаратами насіння приріст урожайності часто є просто приголомшливим. І буває, люди не вірять, що при застосуванні 200 грамів мікробного препарату на гектар урожайність кукурудзи, наприклад, зростає на чотири тонни й більше. Але таке «диво» пояснюється доволі просто: дія мікробних препаратів спрямована на розростання кореневої системи та збільшення площі поглинальної поверхні.
Колись наші поля мали вдосталь органічних добрив, що містять у собі не лише удобрювальні речовини, а й велику кількість мікроорганізмів, роль яких є не меншою. Тоді відбувалося достатнє забезпечення ґрунтів корисною мікрофлорою. Останніми ж роками тварин у нас немає, тож немає і гною. Натомість аграрії забезпечують землю мінеральною поживою. Але при цьому ступені засвоєння рослинами азоту, фосфору та калію дуже низькі. Сільгоспкультури здатні спожити лише 35-50% азоту, 20% фосфору і 25-60% калію. Не засвоєний рослинами азот убиває навколо все живе, забруднює ґрунти, воду, довкілля. А 80% незасвоєного фосфору закріплюються у ґрунті, тому у нас зафосфачені ґрунти, а рослини при цьому відчувають фосфатний голод. Отож коефіцієнт засвоєння рослинами діючих речовин із добрив є надзвичайно низьким. Як «працюють» мікробні препарати? Просто. Після обробки ними насіння корисні мікроорганізми приживаються на корінні та продукують різні фізіологічно активні речовини, що стимулюють розвиток кореневої системи, і через розвиток симбіозів (форм спільного існування) та асоціацій між бактеріями й рослинами,
через гіфи (ниткоподібні відгалуження) мікроскопічних грибів, і через ланцюжки бактеріальних клітин до рослини надходить значно більше поживних речовин. Класична аграрна наука свідчить: у ґрунті є ґрунтовий розчин за умови, коли в ньому достатньо вологи. Тоді добрива розчиняться й дійдуть до коріння. Агрохімія та фізіологія рослин базуються на дослідах, проведених в умовах піщаної або водної культури. Так, для водної культури, коли вноситься розчин добрив, це підходить. А для ґрунтів – ні. Виймемо із землі рослину й подивимося, чи дістане вона корінням до поживи. Не дістане. Задовольнить свої потреби в поживі вона лише тоді, коли сформує у прикореневій зоні нормальний склад мікроорганізмів (нормоценоз). Ми не бачимо мікроорганізмів неозброєним оком, тому часто не розуміємо їх важливості для розвитку рослин. Тривалий час до мікробіологів було приблизно таке ставлення: ну дивляться вони у мікроскоп, ну чимось займаються. І наша аграрна наука не звертала уваги на ті складові в системах землеробства, які відповідають за родючість ґрунту, оптимізацію продукційного процесу культурної рослини.
Не бачимо – значить, немає. От і вийшло, що у більшості ґрунтів роль мікроорганізмів спотворена, а іноді кількість представників корисної ґрунтової мікробіоти зведена до мінімуму, а мікроорганізми, що є індикаторами родючості ґрунтів, в окремих місцях уже зникли. Через такі обставини при застосуванні мікробних препаратів відбувається позитивна вибухова реакція рослин, що позначається на формуванні додаткового врожаю. У нас донедавна вважалося, що удобрювати потрібно ґрунти. Насправді ж – годувати слід рослину, а не ґрунт. І рослині треба давати стільки поживи, скільки їй не вистачає. Завдяки мікробним препаратам збільшуються коефіцієнти засвоєння рослинами діючої речовини з добрив: на кожному гектарі їх економиться від 30 до 60 кілограмів. За найскромнішими підрахунками, на 700 тисячах гектарів, де впроваджено наші препарати, зекономлено 63 тисячі тонн аміачної селітри. Приблизно такі ж цифри маємо по фосфорних добривах. – Невже мікробні препарати можуть стати альтернативою мінеральним добривам? – Ні, ми не протиставляємо ці засоби, а звертаємо увагу на інше:
вносячи міндобрива, дивіться, скільки їх буде засвоєно рослинами. Щоб оптимізувати процес засвоєння, необхідно з допомогою корисних мікробів відновити біологічну активність, тоді менше хімічних сполук піде на забруднення довкілля і збільшиться врожайність. Із кожним роком визнання наших препаратів зростає: 10 років тому інститут упроваджував своїх розробок на 70 тисяч гривень за рік, а нині – у межах чотирьох мільйонів. І це при тому, що тоді ми були єдиними в Україні, хто пропагував мікробні засоби, а тепер подібних установ близько 20 – одні виробляють самі, інші є дистриб’юторами зарубіжних компаній. Зауважте: нині в Україні майже 50% усіх посівів сої (а це величезна цифра) бактеризується. Так само бактеризуються й інші сільгоспкультури. Ми свого часу «розчистили майданчик» і дали змогу українським аграріям побачити роль мікроорганізмів у сільгоспвиробництві. – Нині є розуміння, що ми живемо в захіміченому світі: дихаємо брудними випаровуваннями та споживаємо сумнівної якості їжу. В Україні зростає число прихильників органічного землеробства, прийнятий закон про виробництво органічної продукції.
Ви бачите перспективу розвитку цього напряму? – Так. Колись усе суспільство до цього прийде. І не лише через екологічний та медичний аспекти, а й через економічний. Адже крім того, що половина внесених у землю добрив викидається в повітря, утворюючи парникові гази, та вимивається дощами, забруднюючи підземні води, – 20% коштів на їх виробництво просто «вилітає у трубу». На пакування, складування, транспортування азотних добрив у Європі, скажімо, витрачають 38% обігових коштів усього агрокомплексу країни. В США ці витрати сягають 42%. Тому альтернативи мікробним препаратам як способу підвищення коефіцієнтів засвоєння мінеральних добрив немає. Про це свідчить і те, що такі потужні в аграрному плані країни, як США, Канада, Бразилія, Ізраїль, Індія, виділяють дуже великі кошти на дослідження й виробництво мікробних препаратів. – Розробки інституту мікробіології орієнтовані на великі площі та на вирощування зернових, коренеплодів, бобових. А як бути городникам і дачникам? Для них уже щось є? – Справді, 10 наших зареєстрованих препаратів спрямовані саме на підживлення названих культур.
Проте в останні роки ми розробили ще кілька препаратів, і деякі з них орієнтовані на овочеві культури. Сподіваюся, вже наступного року можна буде купити «Біогран» (для картоплі, огірків, помідорів, капусти, перцю) та «АВТ» на основі «Азотобактера». Мікробні препарати добре використовувати не лише разом із мінеральними добривами, а й у системі органічного землеробства. Можливо, зі вступом у дію закону про органічне виробництво щось зміниться в реєстрації нових препаратів. Бо нині ця процедура коштує в межах 250 тисяч гривень. Зарубіжні науковці дивуються нашій ситуації: держава дає кошти на наукові розробки, але не дає на їх реєстрацію. Як таке може бути? – А невже на Чернігівщині немає людей, які створили би підприємство з виготовлення нових перспективних мікробних препаратів, торгівлі ними та, відповідно, їх реєстрації? – Такі люди є. Ми вже зустрічалися з ними і сподіваємося на успішну співпрацю. – Не секрет, що картоплі, яку б не обробляли отрутою проти колорадського жука, у нас практично немає. Люди розуміють, що це погано для здоров’я. Але що робити?
Невже неможливо налагодити вирощування чистої картоплі, котра є «другим хлібом» для мільйонів українців? – Можна. Але на це має сформуватися запит суспільства. По-перше, повинні бути встановлені фізіологічно оптимальні для рослини, а значить – і для людини, норми добрив і засобів захисту, а також – контроль за цим процесом відповідних служб. Досі ж у нас кожен виробник картоплі сипле що хоче і скільки хоче, бо відсутній будь-який нагляд. У середовищі вчених є не лише розуміння проблеми, а й певні напрацювання. По-друге, при вирощуванні бульби необхідно застосовувати мікробні препарати. Не обов’язково наші, є інші виробники. Хоча, до слова, ми розробили засіб проти колорадського жука, тлі та інших шкідників. Він діє на основі бактерії, яка спричиняє параліч системи травлення комах. Ефективність, загибель личинок, сягає 90%. А ті, що вижили, вже дають хворе потомство. Звісно, засіб діє не так миттєво, як хімічний, зате надійний і безпечний для людини. До речі, в Європі знайшли вихід, як зменшити шкоду від колорадського жука. Там вирощують картоплю в сівозміні й на полях, дуже віддалених одне від одного. Тоді шкідник не встигає мігрувати і вчасно розмножитися. Звісно, там є колоради, але немає подібної до нашої проблеми з ними. А в Україні сівозмін давно немає. Ми з року в рік вирощуємо картоплю або на тому самому полі, або через дорогу, і жуки почуваються дуже комфортно. Біологізовані системи сільгоспвиробництва – не вигадка й не повернення до сохи. Тут можливо віднайти «золоту» середину, поєднуючи традиційні засоби з новітніми науковими розробками. Тоді й урожаї зростатимуть, і ґрунти не виснажуватимуться, і люди будуть здоровішими. Тобто мікробіологія здатна розв’язати дуже багато нагальних проблем. Записала Любов ПОТАПЕНКО
