У Чернігові пройшли урочистості з нагоди 300-річчя козацької Катерининської церкви. До міста на Десні приїздив Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Діти в українському національному вбранні кидали до ніг патріарха пелюстки квітів, і разом з патріархом ті пелюстки топтали і ті, хто тут топтався поза всяким Божим чином, а лиш за правилом їхньої пристосуванської утроби… Якби не Майдан, дехто з тих, що йшли за Патріархом, ладен був би повернути сей козацький храм під хоругви Кіріла… Навіть не замислився б… Але сьогодні вони топчуть в цьому почті пелюстки осінніх квітів… Топчуть, бо Українська церква і український Патріарх – великодушні, всепрощенні і людинолюбці… Вибачайте, за цей спонтанний і, може, недоречний відступ… Бо так проникливо і щиро дітки з притулку «Надія» співали «Боже, Україну збережи, Господи, помилуй нас!», що треба розуміти – від кого саме нехай нас Господь милує. Офіційні ж джерела повідомили, що на Літургію до Чернігова прибули митрополит Переяслав-Хмельницький, патріарший намісник Єпіфаній, архієпископ Рівненський та Острозький Іларіон,
єпископ Вишгородський Агапіт. Зустрічав Патріарха та поважних гостей архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій. Літургія транслювалася на великий екран біля храму, аби всі побачили дійство, адже Катерининська церква – не є велика. Потім був козацький куліш. І були показові виступи козаків із Соколиного хутора Миколи Черепа, що неподалік від Качанівки. В обласному музично-драматичному театрі імені Т. Шевченка відбулось урочисте засідання, а по ньому -- концерт на честь цього великого свята української церкви. Уже пізнім вечором на сторінці у Фейсбук архієпископа Євстратія з’явився такий запис: «Київський Патріархат допомагав нашим воїнам багато чим: від берців до автомобілів, від шкарпеток до тепловізорів. У день ювілею 300-ліття Катерининського храму Патріарх Філарет освятив і передав для Збройних сил... дзвони. Так, дзвони. Вони були дуже потрібні для Військово-музичного центру Сухопутних сил ЗСУ, який базується у Чернігові. Керівництво звернулося до мене з проханням підказати, де їх виготовляють. А я подумав, що це була би чудова нагода – в день ювілею Катерини від Церкви подарувати їх війську.
Завдяки пожертві патріота українця зі США Володимира Майченка Патріархія придбала чотири дзвони, а Владика Патріарх у день свята передав їх за призначенням -- підносити дух наших воїнів. Так що у довгому переліку того, чим Церква підтримала наше військо, відтепер є і дзвони». Стосовно ювілею Катерининської церкви оприлюднимо ще один хвилюючий, болючий і душевний запис із Фейсбук. Він належить Олегові Корнієнку: «Цими днями Чернігів відзначає свято -- 300 років козацькому Свято-Катеринівському храму... У 2006 році голова Чернігівської ОДА прийняв справедливе рішення про передачу цього храму Українській Церкві -- Київському патріархату. Проте ціла зграя різноманітної «руссоміравской» політичної нечисті заблокувала храм. Безумовно, що причиною міг стати й приїзд разом із владикою Мефодієм із Сум групи націоналістичної молоді. А далі того літа було урочисте провезення мощей Св. Варвари з Києва до Харкова із зупинкою в Чернігові, Козельці, Сумах і Полтаві -- все задля вірян. Промосковські горлопани й клікуші намагалися блокувати урочисту ходу, що почалася ще перед Черніговом,
а дехто з них у епілептичних припадках котився з гірки, на якій стояла Катеринівська церква... Проімперська наволоч не гребувала нічим -- ні спробами винайняти бойовиків, ані налаштуванням місцевої «вати» проти української церкви... Були спроби деблокувати церкву, але вони закінчилися, на жаль, нічим через фактичну підтримку міліцією проросійської наволочі... Рано вранці 19 липня 2008 року група українських націоналістів і патріотів з повною несподіванкою для москальських окупантів, що влаштувалися в «молитовному» наметі біля Катерининської церкви, зрізала замки на дверях і увійшла до храму… Два довгих роки пройшло з моменту, коли в 2006 році розпорядженням глави Чернігівської обладміністрації церква була передана Київському Патріархату. Два роки блокування регіоналами, вітренківцями, соціалістами (!!!) і просто «палкими» прибічниками Московського Патріархату не давало можливості проводити богослужіння. Беззуба і безпорадна влада не могла забезпечити виконання своєї ж постанови. І ось відбулося -- церква наша! Наступного дня люди йшли на першу Літургію з квітами і сльозами на очах.
А біля церкви біснувалися наші «брати» з московського патріархату… З цієї миті церкву взяли під свою охорону ті, хто звільнили її від окупації. Нічна варта чергувала в церкві біля півроку до того часу, поки держава не змогла забезпечити повну безпеку і недоторканість храму. Про ці події можна багато і довго розповідати. Багато чого -- і доброго, і сумного -- відбулось з того часу. Головне інше -- з того часу, з 19 липня 2008 року, здійснюються Богослужіння в Катерининській церкві. Насамкінець хочу сказати слово про тих, хто багато зробив для звільнення Катерининки і яких вже немає серед нас. Згадаймо ці імена! Помолімося за них! -- Антон Ніконенко (02.02.1986 - 25.09.2008), Денис Титенок (25.05.1988 - 14.08.2010), Віталій Логін (11.05.1958 -17.05.2012), Микола Бруй (06.03.1986 - 26.07.2014), Віталій Рябий (02.05.1989 -07.09.2014) -- Вічна Вам пам'ять!». Прихиляймося до нашої, рідної церкви. Бережімо свою церкву. Бо від московської – одна біда. Віталій Вергун для «ХД»
