Минув рік з того часу, як на вулиці Чернігова вперше виїхали перші білі “Пріуси”, екіпажі яких складали патрульні поліцейські. Молоді хлопці та дівчата, тоді ще без жодного досвіду роботи, після нетривалого навчання, але з великим бажанням щось робити для країни, для міста. Цей час пройшов по різному — були скандальні історії, були різноманітні зинувачення, були і сьогодні тривають судові справи проти поліцейських. Але, незважаючи на все це, патрульна поліція нині має, мабуть, найвищий рівень довіри серед усіх правоохоронних органів, залишаючи далеко позаду суд і прокуратуру. І коли говорять про збільшення кількості викликів, поданих заяв до міліції — причина цього не лише в тому, що в цілому зріс рівень злочинності, а й у тому, що патрульним поліцейським стали більше довіряти, люди не бояться їх викликати у випадку надзвичайних ситуацій.
19 лютого в Міському палаці культури поліцейських привітали з першогю річницею їхньої роботи. Першим з привітаннями виступив Євген Жуков, начальник Департаменту патрульної поліції. Далі прйшла черга очільників міста і області.
Крім звань, дипломів і грамот, поліцію чекали і більш значні бонуси. Так, голова облдержадміністрації Валерій Куліч заявив про надання поліцейським 100 тисяч гривень на облаштування їх побуту, чим викликав хвилю оплесків у залі.
Міський голова Чернігова Владислав Атрошенко, в свою чергу, розповів про програму, за якою поліція може отримати 200 тисяч гривень, але якщо краще виконуватиме свої обов'язки. Від нього дісталося найбільше критики в адресу поліцейських, які мали б, за його словами, краще боротися проти вуличної торгівлі та контролювати встановлення МАФів на вулицях. В той же час міський голова став на бік поліцейських, яким інкримінують перевищення службових повноважень у конфлікті, що виник при ліквідації стихійної торгівлі біля привокзального ринку.
Євген Жуков, начальник Департаменту патрульної поліції
Зі сцени розповіли і про те, як відбувався набір у патрульну поліцію більше року тому. Виявляється, спочатку не вистачало людей. Керівництво очікувало, що не всі пройдуть випробування тому збільшувало набір спочатку з 200 до 210, а потім і 220 кандидатів.
В останній момент було подано багато документів і на кінець набору було 218 кандидатів, вже готових їхати на навчання. І знову таки, розраховували, що за його результатами частина відсітєься і залишиться близько 200. Виявилося ж, що пройшли випробування майже всі — 214 з 218 кандидатів. Вони і складали присягу, яка стала однією з найкраще організованих у всій Україні.
По завершенні офіційної чатини ми поговорили з поліцейськими, дізналися як пройшов перший рік служби, що змінилося і чи не розчарувалися вони у своєму виборі роботи.
Іваненко Євген, лейтенант поліції. До того як піти на службу працював юристом. Батько Євгена працював опреративником карного розшуку ще в 1990-х роках
- Как для тебя прошел первый год службы?
- Работа тяжелая, ежедневная, днем и ночью. Оказалась сложнее, чем ожидалось вначале. Сложно переносить постоянные стрессы, потрясения, тот поток информации, который проходит через нас. Общение с людьми тоже по разному происходит - все люди разные, у каждого свои какие-то предпочтения, взгляды. А мы в такой ситуации, что вынуждены постоянно сохранять нейтралитет,
не занимать позицию одной из сторон. Это не всегда получается, так как нужно.
Ожидаем в дальнейшем развития и структуры полиции, и нашего законодательства. Единственное, что разочаровывает это законодательство, оно не подогнано под современные требования, под запуск такой масштабной реформы как патрульная полиция. Поэтому часто приходится сталкиваться с неоднозначными моментами.
Что еще сложное в работе — это определенное стереотипное мышление некоторых граждан, которые не знают, не видели чем мы занимаемся, какую работу выполняем, как мы к этому пришли, какую подготовку мы проходили. Они это осознают, но тем не менее руководствуются какими-то стереотипами относительно наших действий. Это все сложно морально переносить, потому что ты недоедаешь, недосыпаешь для того чтобы помочь хотя бы на чуточку сделать этот мир лучше. Но мы будем развиваться и надеяться, что законодательный наш орган осознает, что нужно вносить радикальные изменения в законы. Не в плане предоставления нам больших полномочий, чтобы мы могли ими пользоваться чтобы ущемлять чьи-то права, а скорее чтобы упорядочить то,
что есть.
Кроме того, мне кажется нужно больше запускать социальной рекламы для граждан. Потому что, и это еще одна проблема, люди не знают законы. Незнание закона не освобождает от ответственности. Когда мы вменяем кому-то какие-либо нарушения люди не понимают, что они нарушили, считают наши действия незаконными и начинают оказывать сопротивление, отказываются слушаться. Это приводит к еще большему ухудшению ситуации.
- Не разочаровался в работе в полиции?
- А что разочаровываться? Я ведь знал что просто не будет. Разочарования они знаете как? Сегодня оно пришло, я ночь поспал, а утро вечера мудренее. Утром настроился на службу, напарник поддержал, командир подбодрил, прочитал высказывания какого-то руководителя, послушал «Океан Ельзи» и все наладилось. - с улыбкой говорит лейтенант. - Разочарование — это в свободное время, дома, когда все обдумываешь, анализируешь. Бывает, что задержал преступника и не знаешь какой будет в конце результат. Возможно никогда его не узнаешь. Приходя на службу, садясь в машину, разочарованию нет места и не должно быть, потому что оно не дает возможности работать.
Лахнеко Тетяна, лейтенант поліції. (на фото - разом з колегами, друга зліва), В поліцію пішла відразу після закінчення університету. Навчалась на юриста.
- Для начала у нас получилось очень даже не плохо. Мы много чего достигли. Нас принимают в нашем городе, нам доверяют — и это самое главное. Будем стараться. Но год это мало. Будем работать, работать над ошибками, а они есть, и становиться еще лучше.
В работе в полиции я не разочаровалась. Конечно в начале была эйфория, она прошла. Но в то же время я никогда не летала в облаках и поэтому у меня все совпадает — ожидания и реальность.
Антипова Світлана, лейтенант поліції. До служби працювала в торгівлі, керувала відділом на АЗС, займалася розробкою сайтів.
- Все хорошо. Есть конечно свои нюансы, свои минусы. Минусы касаются больше взаимодействия с судами, прокуратурой и проблемами больше человеческими. Хочешь помочь, но не всегда это получается сделать в силу наших законов. К сожалению. А так все хорошо, все замечательно. Если бы было по другому, я думаю никто бы здесь не сидел, не мучился и если что - уволился бы.
Чувствую себя более уверенно сейчас. Больше пришла осознанность, опытность. Тот же запал, та же енергия — они остались. Страемся позитив нести людям, добро и думаю, что все будет хорошо. Я надеюсь что наше министерство по нормальному начнет менять законы, чтобы человека, который провинился, можно было адекватно наказывать. Разве это штраф за хулиганство - 51 гривна?. Приходится с человеком очень долго работать, задерживать, фиксировать факт правонарушения, чтобы затем его доказать. А потом 51 гривна штрафа! Это смешно.
Всі поліцейські різні, з різними інтересами, різними поглядами на життя. Як і всі люди, вони не ідеальні. Але їх об'єднує бажання боротися зі злочинністю, правопорушеннями, бажання приносити користь і допомагати звичайним людям.
