Чернігівський пам’ятник Кобзарю відкритий у 1992 році став свого роду унікальним. Він був одним із перших, де Тараса Григоровича Шевченка зобразили не у вигляді старезного діда з хутряною шапкою, як це було прийнято за часів радянської іконографії, а молодим юнаком з альбомом чи-то віршів, чи-то малюнків у руках.
Період молодості Тараса Шевченка не заслужено був викинутий з біографії, яку вивчали. У часи комунізму Кобзаря було вигідно зображати немічним старцем, який потерпав від царського деспотизму. Виправити таке викривлення мали на меті працівники історичного музею, коли створювали виставку присвячену молодості Шевченка та його стосунки з жінками.
Історики розповідають про жінок, з якими була пов’язана його доля у різні часи. В тому числі, період приїзду до Гатчина. Там Шевченко познайомився, зокрема, з Олександрою Псьол. Вона також займалися поезією. Він захопився деякими її творами. Через що вірш «Не питайте моїх пісень» помилково приписали Шевченку та навіть видали у декількох виданнях Кобзаря.
Світлана Бобровникова, старша наукова співробітниця Чернігівського історичного музею: «Ми показали 6 яскравих постатей. Серед яких особливу увагу привертає Ганна Закревська, якій Шевченко присвятив ліричні вірші».
На цей вірш присвячений Закревській написали музику і він став доволі відомим романсом свого часу.
Вважається, що саме на літературних вечорах багато молодих дівчат натхненні творчістю Тараса заводили зошити, де занотовували, як чужі твори, так і писали власні.
Побачити виставку та дізнатися про шістьох жінок життя Кобзаря можна у історичному музеї.
Сюжет телеканалу «Дитинець»
