- До
святкування Дня міста Чернігова нам треба організувати якомога більше локацій і
залучили якомога більше людей. Адже нічого не можна зробити без любові до свого
міста, без щирого ставлення: ні зробити його красивим, ні забезпечити його
завтра. Хтось це прямо усвідомлює – через серце і розум, а хтось приходить
опосередковано, через якісь свята або іншу діяльність, у якій бере участь. Тому
я й ставлю за мету залучити якнайбільше чернігівців до святкування Дня міста:
щоб вони відчули, що це його День народження, спільна радість, що це місто - наше
надбання і його треба любити, берегти й розвивати.
Саме так відсвяткувати День міста–2017
закликав усіх чернігівців міський голова Владислав Атрошенко, виступаючи в
присутності журналістів на розширеній міській нараді 12 вересня.
Він поставив за приклад Вінницю:
- Скажу
відверто: поки що з усіх Днів міста, організацію яких я бачив, мені найбільше
сподобалося святкування Вінниці. Там було, мабуть, до 10 локацій з різними сценами,
і дуже багато було задіяно вінничан. Художніх колективів, студентів,
будь-кого.
Усі вікові групи, категорії, всі напрямки мистецтва. Художники виставляли свої картини,
вуличні музиканти виступали, ці гуляння були дуже цікавими і масовими.
Населення Вінниці
– приблизно 370-380 тисяч жителів, не на багато більше Чернігова. Красиве гарне
місто, в якому влада послідовно працювала десяток років. Якщо там і були в
чомусь більші можливості, аніж у нас, то в незначній мірі. Але всі можливості
там були використані максимально.
Тож тепер і нам
потрібно вирватися з того сонного стану, у який місто, на жаль, приходило
останній десяток років. Інші міста, навіть при тих же мізерних можливостях,
трохи все-таки рухалися вперед, а Чернігів деградував. І ось цю деградацію нам
потрібно більш швидкими темпами долати. Нам потрібен цей ривок.
А для цього треба
об’єднувати зусилля і працювати над тим, щоб Чернігів набирав темпи розвитку.
Тому що, як би ми до цього не ставилися, серед міст України існує змагальність.
Вона існує об’єктивно: навіть внутрішня міграція буде більше в бік того міста,
яке розвивається швидшими темпами. Залежні від цього й інші важливі фактори.
Тому нам потрібно дуже серйозно працювати над стратегією. І максимально
використати той скромний потенціал, який нам дано і географічним розташуванням,
ускладненим сьогодні близькістю країни-агресора, і відсутністю розвинених
галузей економіки, які давали би робочі місця, наповнення бюджету й усе інше.
Але нам треба потроху вириватися з цих нерайдужних факторів, шукаючи резерви
для того, щоб іти вперед. Причому швидшими темпами, ніж інші міста.
Я прошу над цими
питаннями дуже серйозно задумуватися.
Я би хотів
«достукатися» й до перших керівників держави: до Президента, Прем’єр-міністра,
до їх розуму й сердець, донести розуміння того, що повинна бути державна
підтримка. Чернігів – це і є Україна, її
історія. Це місто за історичним потенціалом, як мінімум, друге після Києва. Бо
сьогодні наші місцеві бюджети подібні бомжу, який на дорозі знайшов 100
гривень: нібито щось і є, але системної зміни життя за ці кошти зробити
неможливо. Шанси бути почутими керівництвом країни в нас сьогодні є.
Нам не під силу
змагатися за можливостями наших бюджетів з Дніпром, Харковом або Києвом.
Ні за
якими розрахунками: хоч на одну людину, хоч на одиницю площі. В нас різний
індустріальний потенціал, і як ми могли б випередити їх у майбутньому – я на
сьогодні не уявляю, це надто складна задача. Але все одно: давайте шукати наші
можливості, давайте думати над цим разом.
Зокрема, одне з
питань, у якому я просто по-людськи прошу всіх керівників почути мене – це
економія коштів. На всьому, на чому можливо зекономити. Чим менше ми бюджетних
ресурсів витратимо на утримання влади – тим більше їх буде на розвиток.
Попри коментарі,
які, я бачив про районні ради в місті, стверджую: вони місту не потрібні. Це
рудимент усіх функцій. Як центру керування достатньо одної міської ради. Усі ці
функції забезпечуються в повній мірі з одного центру. Натомість утримання їх
апарату, утримання будівель, опалення, машин, витрати на бензин і так далі – це
додаткове навантаження на бюджет при всіх інших рівних. І над цим я би теж
просив замислитися і підійти до цього відповідально. Тому що ми «з’їдаємо» наше
майбутнє. Яке й так складне через скорочення населення, трудову міграцію і тому
подібне.
Тому переконливо
прошу всіх: якщо ми можемо як влада обходитися місту дешевше, то потрібно
зробити все, щоб це зробити. А тоді ми ці ресурси спрямуємо і на зовнішній
вигляд міста, і на його розвиток. І тоді місто матиме більший потенціал.
Те саме
стосується і вже об’єктивно непотрібних пострадянських сервісів. Сучасні вимоги
зовсім інші. Тому, якщо в нас навіть у лікарнях є зайві площі, зайвий персонал,
і є розумне обґрунтування до їх скорочення – я готовий усі зекономлені кошти
витратити на виплату премій тим працівникам, які залишаться, плюс на придбання
обладнання. Це напрямок, у якому
потрібен надзвичайно серйозний аналіз. Я готовий навіть платити свої власні кошти,
запрошувати НRів, але визначити необхідну кількість
ресурсів і працівників на кожному напрямку об’єктивно.
До речі: у
Вінниці – позитивна динаміка народжуваності.
Наша демографічна
криза, про яку я вже говорив раніше – це надзвичайно серйозна проблема. І
висміюванням її не вирішити. Взагалі скорочення населення України – це
величезна проблема. Якщо ми не будемо нічого стратегічно робити в цьому
напрямку – українці як титульна нація просто зникнуть з території, на якій
зараз проживають. Тут буде хто завгодно окрім українців. Якщо це жарти – можна
сміятися, але я вірю, що розумні люди поставляться до цих пересторог інакше, - сказав міський голова.
Прес-служба
Чернігівської міської ради
