Чи могли б ви з легкістю відповісти на питання, який будинок у Чернігові найдорожчий? А от сто з лишком років назад це було б не надто важко, адже дорогих споруд у місті було небагато.
І мова не про величезні казенні будівлі, вартістю поза мільйон, мова про звичну приватну забудову, яка прикрашала чернігівські вулиці.
Якось то воно повелося, що в старому Чернігові всі найбагатші будинки розташувалися вздовж однієї досить невеликої вулички, і коли б у нашому місті існувала Шанз-Елізе, вона б звалася Богоявленською вулицею (для порівняння: сам лише будинок Івана Полторацького оцінювався у 67 тисяч рублів, у той час, як придбати кілограм першосортної яловичини можна було за 30 копійок, а маючи 500 рублів — вісім років навчати дитину в гімназії)…
Однією з найкрасивіших локацій вулиці був конгломерат, що складався одразу з трьох будинків: майора Войдака з «Варшавським базаром» Веселого — галантерейним жіночим раєм у першому поверсі; далі, здіймаючись вгору третім поверхом, глядача вражав будинок Євдокії Павленко з великою аркою та сяючими французькими вітринами. Замикав трійцю не менш величний казковий палац — виною тому була чудова кондитерська — будинок Тетьоркіних.
Обабіч будинки оточували годинникові та ювелірні магазини, крамниці хутра й коштовної розкоші: грамофони і музичні інструменти Гутцайта, іноземні платівки, дорогі австрійські мереживні парасольки й французькі панчохи у Ліфшица, кращі сигари та елітний коньяк і лікери Райцева…
Після жовтневого перевороту більшість крамниць закрилися, багато люду виїхало, багатьох вбили. Під час НЕПу деякі крамнички примудрилися були відновитися з майже дореволюційним розмахом, але, всьому настає край. З кінця 1920-х великі будівлі почали перебудовувати для потреб організацій. Так сталося з будинком Туровського, не минула ця доля і ”велику трійцю“: сюди, на Радянську, 5, в'їхав клуб імені Андреєва. Проте, варто сказати, що будівля отримала достойного нового розпорядника — у 1934 році її передали новоствореному аероклубу. На той час зала клубу Андреєва була однією з найкращих у місті.
Остаточний кінець старосвітській Шанз-Елізе поклала війна: бомбами вщерть було поруйновано оточуючі будівлі, стерто в порох пасаж, дісталося і «трійці». Після війни майже все розібрали, хоча, дещо про старовину таки нагадує: на тому ж місці 1947 року зібрали докупи з решток купецького минулого будівлю, у якій вже 72 роки господарюють правоохоронці і адреса якої відома кожному чернігівцю — вулиця Шевченка, 13.
За матеріалами спільноти «Цікавий Чернігів».
