85-річний Петро Фень з сім'єю 22-го березня виїхав з Чернігова машиною. Їхали мостом, який сполучає Київ та Чернігів. Наступного дня його зруйнували російські війська. Нині родина живе в селі Кропивницького району. Щодня чоловік слідкує за новинами із зон бойових дій і вірить у перемогу України, як і 77 років тому. Він пережив нацистську окупацію Чернігова у 1941 році, яка тривала два роки. Спогадами про Другу світову війну та що пережив під час вторгнення Росії в Україну, поділився з Суспільним.
І ось наприкінці життя довелося ще раз пережити жахіття війни, безкінечні обстріли важкою артилерією Чернігова. Тремтіла земля, стіни будинку. Довелося знову ховатися в погріб той самий, що і 80 років тому.
Я був тоді хлопчиком п’яти років. Пам’ятаю перші бомбардування Чернігова, запалювальна суміш лилась з літаків на будинки. Якось мати послала мене до сусідів за керосином і раптом в 17 годин розпочалась комендантська година. Раптом бачу, назустріч патруль іде з автоматами – двоє німців. Я злякався, через городи кинувся тікати, весною земля мокра, розлився цей керосин, я в сльозах додому... Мама заспокоїла мене.
У той час я не бачив, щоб так від бомбардувань гинули люди. Щоб вбивали за те, що людина не відає телефон. Це – надмірна жорстокість рαшиcτів.
І коли ми переможемо – це буде найголовніше свято, яке стосуватиметься кожної людини. Воно принесе велику радість і благополуччя.
Читайте також "Він диктував вірші телефоном з фронту". Що дає матері загиблого бійця з Кіровоградщини сил жити далі "Щодня прокидаюсь о четвертій ранку, бо в цей час почалась війна". Переселенка з Харкова Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб
