Як горіла колона ворожої техніки в селі Шестовиця Віктор Срібний не лише бачив, але й чув дуже добре. Три години родині Віктора довелося пересиджувати в сусідському підвалі. Коли вибухи вщухли, Віктор вийшов з укриття і побачив скрізь руїни. На місці його дому теж. Спогадами про життя в окупації чоловік поділися у проєкті телеканала "Дитинець". В село Шестовиця на Чернігівщині рαшиcτи прийшли майже з перших днів війни. Ходили по домівках, зайшли і в будинок Віктора Срібного. В той час в домі проживали Віктор з дружиною, молодший син та дворічна онука. "Я був на вулиці, мене в дім не пустили, пішли самі. На сина наставили автомат і вимагали віддати телефони. Погрожували кинути гранату у льох, в якому сиділи жінка та дитина", - згадує неприємне знайомство з рαшиcτами Віктор. 7 березня в Шестовиці росіяни зупинили колону своєї техніки. Крім бойових машин там були бензовози, кухня, Камази з боєприпасами. Більшість техніки стояло під гірку, нижче, недалеко від будинку родини Срібних, стояли Камази. "Це було 7 березня, біля 11 години ранку. Йморівно від обстрілу нагорі загорілася їхня машина з дизпаливом,
яке почало стікати згори донизу. Тоді ж почали спалахувати інші їхні машини, а потім детонувати боєприпаси. Ми не встигли злякатися. Довелося швидко тікати до сусіда в льох, в нашому домі ми б точно не вижили", - розповідає про березневі події пан Віктор. Вийшовши з сусідського укриття після вщухання вибухів, Віктор не міг нічого розгледіти. Скрізь були руїни, на місці їхнього дому теж. Від будинку родини Срібних залишилися тільки руїниФото: Чернігів. City "Ми тоді пішли по селу, зустріли знайому Тамару Іванівну. Вона погодилася нас прихистити, в її домі ми і жили до кінця окупації", - каже чоловік. Від речей, які були в будинку, не залишилося нічого. Висока температура горіння поплавила навіть листи звичайного металу. Але речі, які спустили в льох, вціліли, серед них і документи. Повну історію Віктора Срібного дивіться у сюжеті: Відео: телеканал "Дитинець" Слідкуйте за нами в Telegram! Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто! Спогадами про свого чоловіка, який загинув під завалами власного дому, поділилася Марина Волошина Олена Прокопенко у проєкті "Дитинця" згадує, як її родина вижила у пеклі окупації Людмила Бойко не могла поховати чоловіка, бо недалеко від її хати стояли окупаційні війська
