Чернігівський апеляційний суд залишив без змін вирок суду першої інстанції для російського оператора-навідника військової частини 41659 35-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади у складі 41-ї загальновійськової армії збройних сил Росії Михайла Куликова. Він проведе за ґратами 10 років. Про це повідомили в Офісі генерального прокурора. Куликова звинувачували в обстрілі багатоквартирного житлового будинку на вулиці Рапопорта на північній околиці Чернігова 26 лютого цього року. У ході допиту в суді він розповів, що розумів, що стріляє цивільним обєктом. Наказ йому віддав командир, який нібито побачив там РПГ. "Все робилося швидко, на автоматизмі. Як зі страхом. Було страшно за себе, за екіпаж. І ось так я зробив постріл”, – сказав на одному із засідань росіянин. Командира, про якого розповідав Куликов, на момент початку суду обміняли, однак у розмові з блогером Володимиром Золкіним він заперечував, що його танки стріляли по людях чи житлових будинках. Куликова також зобовязали компенсувати судові витрати на суму 26 600 гривень. Правозахисники критикували вирок Куликову.
Так, коментуючи рішення суду, правозахисник Володимир Яворський зазначав, що воно є другим після вироку російському військовому Вадиму Шишімаріну, а також "поганим рішенням, яке не враховує міжнародні стандарти і формує неправдиві національні стандарти правосуддя з міжнародних злочинів". Він нагадував, що, згідно з міжнародним правом, військові мають імунітет від кримінального та іншого переслідування за вбивства або пошкодження власності, скоєні під час збройного конфлікту, крім скоєння міжнародних злочинів. Водночас у справі Куликова, за словами правозахисника, практично немає оцінки, чи могли військові розглядати цей будинок як військовий обєкт через його використання військовими, а це ключове питання для засудження порушення законів та звичаїв війни. Саме тому полонених не можна судити, окрім як за такі тяжкі міжнародні злочини.. Міжнародним злочином за цих обставин можна вважати, якщо довести, що людина усвідомлено з наміром стріляла по цивільному обєкту, тобто вдома, і там не було жодних військових. українських полонених. Звичайно, можна сказати, що вони й так це збиралися зробити, але Україна таки обміняла на сьогоднішній день сотні українців із полону без суден, – вважає Яворський.
