Крим

«3300 кілометрів додому». Історія 18-річного кримчанина, який утік від армії РФ, щоб повернутися на підконтрольну Києву територію

16 грд•NV

18-річному Артему, який більшу частину життя прожив у Криму під окупацією РФ, довелося подолати 3300 кілометрів, щоб вирватися з неї і потрапити на підконтрольну Києву територію.

Про це він розповів 16 грудня для відеоNV.

Артем каже, що після повномасштабного вторгнення РФ в Україну він остаточно зрозумів, що «в російській системі немає правди, а майбутнього — тим більше».

Коли йому прийшла повістка в армію окупантів, Артем вирішив піти на великий ризик.

«Коли я отримав повістку, я все це прокрутив у голові: що за мною літатимуть безпілотники, що я стану частиною агресії проти України, проти моєї Батьківщини. Я злякався, я був дуже наляканий», — розповів юнак.

https://www.facebook.com/reel/1986470405254594

Крім того, за словами Артема, окупанти сильно змінили навчальну програму — з упором на пропаганду.

«Тобто з’явилися „Розмови про важливе“, де нам щопонеділка розповідали про якихось російських діячів, науковців, військових тощо. Також щопонеділка ми були змушені співати російський гімн і підіймати прапор Росії над коледжем — і так робили в усіх школах і вишах.

А зараз ще, я знаю, що існує практика, коли військові приходять до шкіл і розповідають дітям про свою роботу», — розповів юнак.

Артем каже — спочатку він сподівався, що йому вдасться уникнути військової служби в армії РФ за станом здоров’я.

«Я вважав, що непридатний, тому що в мене проблема з нирками — з однією ниркою. Але у військкоматі на мене подивилися, «натиснули» і сказали: ти придатний, тому що ти приїхав на мотоциклі, а значить, усе добре. Це цитата. Ну справді: „Ти ж на мотоциклі, так? Ну все, придатний“», — розповів юнак.

Тоді він остаточно наважився на втечу і через інтернет знайшов українських волонтерів, які й допомогли її йому здійснити.

«Я нікому нічого не сказав. Ніхто, навіть друзі, не знали, куди я їду. Я сказав: „Я їду в Ростов до подруги, у ліс, як турист“. Але я не знав, що в Ростові немає лісу. А сім'я знала. І мама так дивиться: „М… у Ростов, у ліс…“ — „Ну добре, їдь“. І коли я їхав у поїзді, вони писали, дзвонили, намагалися мене викрити, але я дуже добре шифрувався: підробив фото», — сказав юнак.

Артему довелося провести п’ять діб у дорозі,

перетнути кілька кордонів — при цьому постійно побоюючись бути затриманим. Однак усе закінчилося благополучно — волонтери зустріли його одразу після проходження українського кордону, допомогли з житлом, документами і першим кроком до нового життя.

Як каже юнак, він був дуже зворушений тим, як до нього поставилися після перетину українського кордону.

«Щойно я потрапив до України, ставлення до мене було дуже хорошим. Усі все розуміють. Я не дуже добре знаю українську, я її вчу. Звичайно, є помилки, і я іноді говорю російською. І ніколи мені за це не робили зауважень. Ніколи. Але в Криму мені говорили: „Там взагалі кримчан ненавидять, там російськомовних б’ють“. Але це виявилося неправдою», — сказав Артем.

При цьому юнак мріє здобути журналістську освіту і розповідати історії людей, подібних до себе.

«Я навіть хотів вступати в Криму — до вишу або в ГУ — але зрозумів, що якщо я буду журналістом, мене швидко посадять у в’язницю. Тому що, як я вивчав кейси, коли людина говорить правду, в Росії її дуже швидко ставлять „на місце“. Ось. Тому я зрозумів, що журналістом бути хочу,

але не в Росії», — підсумував Артем.

Читайте також:

«Боялася, що подіє пропаганда». Діти, які до повноліття були в окупації, розповіли про життя в Криму, «ЛНР» та «ДНР» та виїзд звідти 26 листопада Суспільне в репортажі розповіло історію 22-річного кримчанина Дмитра, який багато років намагався вирватися з окупації та потрапити на підконтрольну Києву територію України— з третього разу домігся успіху.

Історія Дмитра стала надбанням громадськості, коли про неї регулярно почав писати ексначальник штабу 12-ї бригади Нацгвардії Азов Богдан Кротевич. Він же брав участь у спробах хлопця перетнути україно-молдовський кордон.

«Якби не люди, які мені допомагали, я б напевно поїхав нелегально через кордон. Як хлопці зараз через Тису тікають з України, а я в неї рвався. Але через Тису я не можу. Мені довелося б через Дунай, а він набагато більший», — жартівливо сказав хлопець журналістам.

Трохи пізніше стало відомо, що отримав український паспорт. Хлопець розповів журналістам, що влаштувався на роботу і планує спершу відвідати родичів у Дніпрі, а потім переїхати до Одеси.

школа

Читайте ще