Ракетні комплекси, танкери з пальним, нафтобази і паливні термінали, ТЕЦ і електропідстанції — це лише частина з переліку об'єктів в окупованому Криму, які з початку літа уразили Сили оборони України. Окупаційна влада на півострові та пропагандистські пабліки щодня повідомляють про сотні безпілотників, які «летять на Крим». Про те, що Крим більше не тил для росіян, якими засобами українські військові відпрацьовують цілі на окупованому півострові та як правила гри змінило серійне виробництво українських БПЛА, — в інтерв'ю Суспільному Крим розповів СОН — офіцер штабу 412 окремої бригади Безпілотних Систем Nemesis. Коли ваш підрозділ почав системно працювати по цілях в окупованому Криму?Епізодично ми працювали ще навесні, але так, щоб це переросло в системну роботу, — це, мабуть, кінець травня, початок червня.
Ми почали працювати все системніше і системніше, і зараз у рамках операції, про яку багато разів казав наш командувач, ми залучаємось на регулярній основі.
Чи можемо говорити про засоби, які ви використовуєте, і про їхню ефективність?До цього ті засоби Middle Strike,
якими ми працювали в 25-му році, ми ними могли працювати на території саме окупованої частини областей, а не АРК, по глибині застосування. І, відповідно, за минулий рік дуже багато установок ППО було уражено, знищено саме на території областей, що дало можливість дістатися до території самого Криму. Так, станом на зараз у нас є три основні засоби. Це — Hornet, це — Morrigan, це два засоби Middle Strike.
І Fire Point. Конструкція, дальність польоту і безпосередньо вантаж. Тобто Hornet — це головний малий, Morrigan — це головний середній, і Fire Point — це вже важкий, умовно. З точки зору саме безпілотників, які зараз використовуються у нас, в наших умовах. В тилу це, скоріше, буде Fire Point.
Ну, залежно, знову ж таки, від глибини. Глибина роботи, умовно кажучи, коли вони заходили, коли були ураження кораблів ворожих у Бердянську, коли вони намагалися розвантажувати якісь необхідні речі для російських військових, або буксири, які тягали баржі якісь теж. То там безпосередньо був Morrigan, наприклад, залучений. Тобто залежно від глибини.
І від задачі. Бо якщо це велике судно,
таке, як промислові великі танкери, не ті дрібніші, які на початку Азовського моря уражалися, то там такого засобу, як Morrigan, може бути недостатньо. Якщо це середнє або мале судно, то різні модифікації Morrigan або інших ударних засобів, які використовують наші суміжники, може бути достатньо.
В цілому раніше результативність була вища, тому що була менша протидія. От так.
А що змінилося зараз?Просто по протидії — противник плідно її нарощує. І якщо раніше протидія — це були саме ППО-шки, там «Панцир», «ТОР», «БУК», то станом на зараз це вже перехоплювачі, це вже мобільні вогневі групи, тобто вони розгортають зараз те, що ми розгортали у 2024 році, коли ми почали розвивати свою компоненту перехоплювачів. 25-й рік, початок, мобільні вогневі групи, коли вони активно нарощувались, тощо. І станом на зараз ця протидія стає суттєвішою. Проте також все і впливає безпосередньо на тактичну глибину, а саме те, що противник був змушений на південному напрямку познімати екіпажі перехоплення з тактичної глибини і виставити їх в оперативну або оперативно-стратегічну для прикриття своїх артерій забезпечень.
Там цієї траси «Новоросія», як вони її називають, що упирається в Азовське море.
І це на певний період часу дало нам можливість ефективніше, як підрозділам СБС, так і в цілому підрозділам ВПС, відпрацьовувати їх на південному напрямку і утримувати їх на одному з головних напрямків удару для їхньої весняно-літньої і осінньо-зимової кампанії. Бо визначних успіхів саме в районі Гуляйполя або на інших напрямках у межах Запорізької області нема, і той ресурс, який вони втратили, він не співставний з тим, що вони отримують.
Це, безперечно, звитяга тих, хто тримає на землі, піхотинців наших, але і також та кількість, яку робить ВПС-складова. Зараз все нарощується, і немає зараз ознак того, що вся тенденція почне змінюватися.
Розкажіть про цілі в окупованому Криму, які ви відпрацьовували?Дивіться, тут і місця розташування техніки, і полігони, і аеродроми, і енергетика, і паливна інфраструктура. Дефіцит в Криму по пальному виник не просто так на початку літа. Це системна робота: спочатку один бензовоз, потім два, потім чотири, потім з іншими підрозділами десять, і воно доходить до того,
що як же так, що ж сталося. Тому профіль цілей міняється. Якщо ми говоримо безпосередньо за територію АРК, то я вам плюс-мінус їх перерахував.
Це — логістичні засоби, важка автомобільна техніка, в тому числі бензовози, броньована техніка, теж були в нас такі ураження, і місця зосередження особового складу, місця навчання, зберігання майна тощо. Бо, так чи інакше, Крим для них — це тил, з якого вони намагаються забезпечувати ряд своїх армій, які проводять дії в дельті Дніпра, на островах біля Херсонщини, там весь час є певні спроби зі сторони противника, в межах Запорізької області в тому числі. Ну, і безпосередньо кораблі, які використовувалися противником для експорту нафти, — це в рамках більш загальної вже історії, стратегічного вектора нашої країни, коли відбувалися всі ці відпрацювання по НПЗ, щоб посилити дефіцит і економічний тиск на країну-агресора.
Що вплинуло на результативність?Це комбінована історія, безпосередньо тісно повпливало те, що засоби, які ми використовуємо, їх стало більше, вони стали кращими, бо, так чи інакше, європейці, американці,
передаючи засоби нам, випробовують їх на полі бою, потім сидять їх «допилюють» у себе в лабораторіях.
А в нас немає вибору. Коли це наші засоби, то ми їх використовуємо весь час, тобто воно літає, вбиває, літає не ідеально, вбиває не завжди, але, так чи інакше, у взаємодії з виробниками, з представниками АОЗ (ред.: Агенція оборонних закупівель), КСЛ (ред.: Командування Сил логістики), ми постійно надаємо якісь відгуки стосовно покращення, всі ці майданчики, форуми, де спілкуються представники підрозділів з виробниками при отриманні майна, при сервісному обслуговуванні.
Ми даємо якісь зауваження, побажання, покращення, і таким чином засіб розвивається, стає кращим. І тут історія якраз у співпадінні того, що держава свого часу виділила певний ресурс на закупівлю цих засобів і до того моменту, поки виробники масштабувались, ці засоби були доведені до певного рівня.
І зараз ми маємо на «четвірочку» засоби, на «чотири з плюсом» у середньому «по палаті». Бо, знову ж таки, за цих рік-півроку, поки технічні завдання були виконані, затверджені і реалізовані зі сторони виконання, вже почали відбуватись певні зміни. На полі бою, по технологіях, відповідно, йдуть постійні запити, що хочеться це, краще це, давайте спробуємо трохи більше.
І в свою чергу безпосередня тактика векторів держави теж помінялася, це вже стратегія. Коли ми отримали власну далекобійну зброю, якою можемо працювати якісно і керовано, і ми не залежимо від партнерів, ми вже самі починаємо диктувати правила цієї гри. Бо раніше ми били росіян настільки, наскільки нам дозволяли європейці або американці.
Зараз усі обмеження основні у нас в руках.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram , WhatsApp , Facebook , TikTok та YouTube
Оберіть Суспільне Крим в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах.
