На південному узбережжі Криму впродовж десятиліть формувалося середовище, у якому українська освіта, культура і громадська діяльність намагалися утвердитися всупереч радянській спадщині та специфічному становищу української мови й культури на півострові.Одним із таких осередків стала Ялта. Наприкінці 1990-х років тут було створено державний гуманітарний інститут, який згодом перетворився на університет. Його історія — це не лише історія окремого навчального закладу. Це частина історії становлення українського освітнього простору в Криму після відновлення незалежності України.Український освітній і культурний осередок у Ялті10 вересня 1998 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову, яка започаткувала в Ялті новий етап розвитку вищої гуманітарної освіти. На базі Ялтинського педагогічного коледжу та Євпаторійської філії Сімферопольського педагогічного училища після їхньої ліквідації було створено Кримський державний гуманітарний інститут. Документ передбачав, що новий заклад діятиме в комплексі з Національним педагогічним університетом імені Михайла Драгоманова в Києві.
Для Криму кінця 1990-х років це було важливе рішення. Українській державі потрібно було не лише формально забезпечувати функціонування освітніх установ на півострові, а й розбудовувати власне гуманітарне середовище. Саме вища школа мала стати одним із механізмів підготовки фахівців, здатних працювати в українській системі освіти.У тогочасних повідомленнях преси окремо наголошувалося на планах підготовки в новому навчальному закладі викладачів української мови. Для Криму ця обставина мала особливе значення. Українська освіта на півострові потребувала не лише шкіл та класів, а й системи підготовки власних педагогічних кадрів.Поява в Ялті закладу, спроможного готувати фахівців з україністики, створювала інституційну основу для розвитку українського освітнього середовища на півдні Криму.Але ця історія почалася ще до появи самого інституту.Ялтинський педагогічний коледж, до того — училище, на базі якого виник новий гуманітарний заклад, мав власну традицію українського культурного життя. Ще у 1984 році педагог і подвижник українського кобзарства Олекса Нирко створив при ньому громадський Музей кобзарства Криму та Кубані.
Цей факт особливо важливий для розуміння подальшої історії Ялти. Український гуманітарний простір тут не виник одномоментно після проголошення незалежності. Його окремі елементи почали формуватися ще в радянський період — завдяки людям, які зберігали українську культурну пам'ять і створювали інституції навіть за несприятливих для цього умов.Тому Кримський державний гуманітарний інститут виник не на порожньому місці. В його основі вже існувало середовище, де педагогічна освіта перетиналася з українською культурною традицією, науковою роботою та громадською діяльністю.Від гуманітарного інституту до університету: розвиток і втрата українського освітнього просторуУ 2005 році Кримський державний гуманітарний інститут було реорганізовано в Кримський гуманітарний університет.Це був наступний етап розвитку закладу. До його структури увійшли гуманітарні, педагогічні та мистецькі напрями. Того ж року було створено кафедру української філології як самостійний структурний підрозділ. Таким чином, україністика отримала в університеті окремий інституційний простір.Водночас продовжувала жити й культурна спадщина,
пов'язана з Олексою Нирком. Після його смерті у 2005 році Ялта не втратила започаткованого ним напрямку роботи. На базі Кримського гуманітарного університету відбувалися тематичні науково-практичні конференції, присвячені українському кобзарству.Так поступово на півдні Криму формувався гуманітарний освітній центр, у якому поєднувалися педагогічна освіта, україністика, наукова діяльність і мистецькі напрями.У ширшому історичному контексті це був процес формування українських інституцій на території Криму після відновлення незалежності. Він відбувався не одномоментно і не лише через рішення органів державної влади. Його творили педагоги, науковці, студенти, культурні діячі та громадські активісти.Серед них особливе місце належить Олексі Нирку. Він почав створювати українське культурне середовище в Ялті ще за радянських часів, а започатковані ним інституції та зібрані колекції продовжили існувати вже в незалежній Україні.У цьому сенсі історія Ялтинського гуманітарного університету є показовою. Вона демонструє, що українська присутність у Криму після 1991 року розвивалася не лише на рівні державної політики,
а й через створення конкретних освітніх, наукових та культурних інституцій.Окупація Криму Росією у 2014 році перервала цей процес.Після окупації український університет у Ялті було реорганізовано окупаційною владою та перетворено на так звану «Гуманітарно-педагогічну академію» у складі незаконно створеного російського «Кримського федерального університету».Разом із перейменуваннями та реорганізаціями змінився і сам інституційний контекст. Український державний освітній простір, який формувався в Ялті протягом років незалежності, опинився під контролем окупаційної адміністрації.Історія цього закладу тому важлива не лише як сторінка минулого кримської освіти. Вона дає змогу побачити, як у Криму формувалися українські інституції, хто стояв за їх створенням і яку роль відігравали люди, здатні створювати українське культурне та освітнє середовище навіть за складних історичних обставин.Ялтинський гуманітарний університет був одним із таких осередків. Його історія — це частина історії українського Криму, яку важливо зберігати, досліджувати та повертати в український суспільний і науковий простір.Антон Божук, дослідник історії українців КримуРазом з цим матеріалом рекомендуємо читати: «Фестиваль української пісні на Донузлаві: перший і… останній?»
