Унікальна топоніміка нині тимчасово окупованого росією Криму становить собою нематеріальну спадщину культури регіону, тож зміна його географічних назв має сенс лише в тих випадках, коли вона справді є виправданою. З такою заявою на підконтрольному окупантам радіо «Спутнік в Криму» заявив краєзнавець і географ-мандрівник Іван Коваленко, який позиціонує себе як «заступника голови комісії з питань розвитку курортів, туризму та екології громадської палати республіки Крим».«Кожний народ з тих, що жили в Криму, йменував географічні об'єкти – гори, печери, долини, річки і, звісно, населені пункти своєю мовою. Той [народ], який приходив наступним, або перейменовував їх, або трансформував [назви] під себе. І сьогодні залишилася топонімічна спадщина народів, що населяли Крим в усі часи, а в основному в пізнє Середньовіччя: це і кримські татари, і греки, і вірмени, і болгари», – висловився колаборант.Також Коваленко наголосив на тому, що назви здебільшого не давали просто так: їх пов'язували з тією чи іншою історичною або географічною особливістю місцевості, тоє фахівці можуть одразу здогадатися,
про який район Криму мова. Він також додав, що деяка топоніміка залишилася від таврів, яких вважають першим народом, що населяв Крим і нібито належав до групи іраномовних народів.«Від них [таврів – ред.] топонімічних назв не залишилося, оскільки їх потім поглинули десятки народів. Однак лінгвісти, топонімісти кажуть, що в Криму є низка назв, які не перекладаються, оскільки не мають коріння в жодній іншій мові. Це, наприклад, Марсанда й Уріанда – зараз ми їх називаємо правильно Масандра й Ореанда, але це вже російська трансформація старих топонімів. А первинні назви не грецькі, не [кримсько]татарські, не вірменські: скоріше за все, це прамова таврів», – припустив Коваленко.Першим топонімом на мапі Криму краєзнавець вважає стародавній Пантикапей, тобто теперішню Керч, однак при цьому найстарішим – Феодосію. «Переклад [назви Пантикапей – ред.] з грецької – "Рибний шлях". Він був між двома шляхами, Чорним і Азовським, де ходило багато риби, і її ловили греки. А от Феодосія – це найстаріший топонім у Криму. Ця назва змінювалася: була турецька Кєфє, генуезька Кафа,
однак зрештою, завдяки Єкатєріні II, знову повернулася назва Феодосія – "Богом дана". Згодом з'явилася Керкінітида – теперішня Євпаторія, згодом Калос Лімен – у перекладі "Чудова гавань", теперішнє селище Чорноморське, тощо», – висловився Коваленко.Впродовж останніх століть зміни найменувань у Криму були пов'язані здебільшого з подіями після його анексії російською імперією. За совєтської доби географічні назви зазнали трьох хвиль перейменувань, які не завжди були правильними й виправдано, вважає колаборант. «Наприклад, назва річки Біюк-Карасу перекладається [з кримськотатарської] як "[Велика] чорна вода. Перейменували – обґрунтування є, воно в архіві зберігається, і там написано, що оскільки в цій річці водяться карасі, називатиметься вона Карасівкою. Деякі назви перекладалися на слух або калькуванням, кожна різною мовою. Так, наприклад, сталося з селом Малоріченське, яке кримськотатарською мало назву Кучук-Узєнь, а грецькою – Мікропотам, тобто "Мала вода". Були й об'єктивно дуже дивні назви, які бралися з голови. Наприклад, у селі є школа – хай буде село Шкільне,
або є піонерська організація – буде село Піонерське, і так далі. Ялту перейменовували на Красноармійськ, вирішили, що колишня назва буржуазна, але потім назад повернули, дякувати Богові. Сімферополь колись планували перейменувати на Кримськ, Бахчисарай – на Пушкіноград, Алушту – на Кутузов, Саки – на Озерськ, але, на щастя, до цього не дійшло», – розповів Коваленко.Додатково краєзнавець зазначив, що до ідей тих чи інших перейменувань ставиться обачно, однак деякі зміни вважає припустимими. «Вважаю, вулицям треба повертати історичні назви, які були наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Якщо ж ми говоримо про назви населених пунктів, то я вважаю, що перейменовувати їх витратно, складно й непотрібно. І все перейменовате також вже є нашою історією. Є лише одна причина, з якої назви населених пунктів можуть бути перейменовані й це буде доречним: їхнє повторення. Таких випадків сотні. Наприклад, у Криму чотири села Пушкіних, три Привітних тощо. Тут відбувається плутанина, і з цим можна було б попрацювати. Але все має бути дуже серйозно, щоб дотримати права мешканців,
щоб не було витратно, щоб усе відбувалося з екскурсом в історію, працювала топонімічна комісія», – пояснив Коваленко.Щодо історичних назв населених пунктів, які забуваються або вже забуті, їх можна було б нагадати за допомогою спеціальних інформаційних табличок на в'їзді. «Тобто, наприклад, ми заїжджаємо до села Кутузовка, і тут на в'їзді невеликий щит, на якому написано історичну назву Шуми [Шума – ред.]. І внизу можна ще написати невелику історичну довідку, що в цьому селі в 1774 році відбулася Шумська битва. Так само і з селом Добре під Сімферополем – історична назва Мамут-Султан. Тут можна написати, що це був рід знатних [кримських] татар, яким тут належали землі. Село Піонерське раніше називалося Ескі Сарай, тобто "Старий палац" [йдеться про частину сучасного села – ред.], і коли кримські татари поверталися до Криму, його околиця була названа Ескі Сарай. Тобто історична назва немовби повернулася, але на окремому, компактному населеному пункті. Я вважаю це розумним і правильним» – зазначив Іван Коваленко.В промові краєзнавця-колаборанта не обійшлося без ідеологічних віянь держави-окупанта. Серед іншого, він заявив, що нові вулиці, мікрорайони й навіть цілі населені пункти окупованого Криму «цілком можуть іменуватися як на честь людей, що прославили в найрізноманітніших сферах совєтський Крим, так і на честь героїв нашого часу – учасників спеціальної військової операції», як кремлівський режим називає війну проти України.Раніше «Голос Криму» писав про те, що в тимчасово окупованому Криму хочуть перейменувати «недружні» вулиці та установи.
