Експерти нашої Асоціації спрямували повідомлення в рамках підготовки тематичного звіту Спеціального доповідача ООН з питань меншин щодо запобігання конфліктам через захист прав меншин. Асоціація нагадала Доповідачеві ООН про незаконну окупацію та спробу анексії Криму Росією та про відповідні справи, що перебувають на розгляді у міжнародних судах, у тому числі в Міжнародному суді ООН та в Європейському суді з прав людини.
Наша Асоціація вказала Доповідачеві на питання дискримінації кримських етнічних груп, що вже було відображено у комплексі наших аналітичних матеріалів, переданих до компетентних структур ООН та ОБСЄ. Експерти Асоціації виділили в них проблеми історичних, соціальних та правових наслідків незаконних депортацій етнічних груп, виклики для прав корінних народів та меншин, у тому числі мовних, екологічних та гуманітарних, аспекти стигматизації етнічних груп як «терористів» та «екстремістів» та їх подальшу дискримінацію, оскільки Росія використовує механізми «протидії екстремізму» та «протидії ідеології тероризму» для дискримінації етнічних українців,
кримських татар та інших груп у Криму.
У повідомленні Асоціації наголошується, що де-факто російська «влада» не реалізує жодних політичних чи програмних підходів у Криму для захисту прав етнічних груп. «Керівні структури» окупантів не створюють «існуючу політику, правові та інституційні рамки, а також будь-які інші позитивні ініціативи» щодо мирного співіснування, щоб гарантувати визнання та захист прав меншин. Відповідні дії окупантів мають лише пропагандистську роль та стають інструментами тотального присвоєння відповідних коштів де-факто «владою» та пов’язаними з ними злочинними угрупованнями. У свою чергу, Україна ухвалила у 2021 році закон про корінні народи України, безпосередньо пов’язаний з питаннями кримських етносів, та наразі розробляє підзаконні акти, які розвивають ці законодавчі тенденції.
У матеріалах «АРК» вказувалося, що держави-члени ООН, правозахисна система ООН, міжнародні організації та недержавні суб’єкти повинні виявляти ініціативу щодо протидії дискримінації в зонах конфліктів, включаючи Крим. Хорошим прикладом цього стала справа «Гамбія проти М’янми»,
що перебуває на розгляді Міжнародного Суду з 2019 року, стосовно порушень Конвенції про попередження злочину геноциду та покарання за нього щодо членів групи рохінджи. Такий досвід ініціювання міжнародного судового процесу на захист релігійних груп у третіх країнах може бути прийнятий до уваги іншими державами як інструмент захисту прав кримських татар, що дискримінуються.
Асоціація ще раз наголосила, що Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні та Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні мають у своєму мандаті завдання дослідження ситуації з етнічною дискримінацією у Криму, але не приділяють у своїх звітах цим питанням належної уваги. Спеціальне дослідження ситуації з етнічною дискримінацією в умовах збройних конфліктів та пов’язаних із ними «сірих зон», таких як Крим, проведене Спецдоповідачем ООН, може стати відправною точкою для покращення ситуації.
Асоціація вказала, що дії російської де-факто «влади» є основною причиною нерівності, заснованої на етнічній, релігійній, мовній чи національній належності щодо соціально-економічного розвитку та участі етнічних груп Криму.
Росія забороняє будь-який незалежний моніторинговий візит до Криму міжнародних організацій, незалежних правозахисників та правозахисних неурядових структур. Де-факто російська «влада» не надала жодних інституційних механізмів для збирання дезагрегованих даних, які дозволили б проводити поглиблений аналіз прав людини та рівня соціально-економічного розвитку різних груп населення, включаючи меншини в окупованому Криму.
Російська де-факто «влада» освоює «бюджетні гроші» нібито на підтримку «національно-культурних автономій» у Криму, але ці кошти повністю розкрадаються через фіктивні організації, такі як «союзи козаків» або «автономії» деяких лояльних Росії та контрольованих її спецслужбами діаспори. Корінні народи, етнічні українці та традиційні етнічні меншини в Криму не мають практичного впливу на планування та реалізацію зазначених «бюджетних асигнувань» та не отримують із них ніякого фінансування.
