Події

Суд звільнив довічно засуджених бандитів, які чинили пограбування та вбивства на Мелітопольщині

23 бер•RIA-M.TV

Розкрилися нові подробиці діяльності злочинної групи, яка тримала в страху місцевих жителів у 90-ті роки в Криму та на Мелітопольщині.

Оболонський районний суд нещодавноскасував вирок2004 року, яким шістьох осіб засудили за вбивства та грабежі, які злочинці скоювали протягом тривалого часу.

У період з 1996 до 1999 року банда, що складалася з охоронців підсобного господарства Азовського лікеро-горілчаного заводу, розташованого в Криму, та їхніх знайомих, скоїла серію тяжких злочинів на території півострова і в Мелітопольському районі. Їхніми жертвами ставали як прості селяни, так і представники місцевої влади.

Серед іншого вони пограбували колишню бухгалтерку цього підприємства. Увірвалися в будинок і катували жінку електропраскою, доки вона не зізналася, що трилітрову банку з коштовностями закопано в неї на подвір'ї біля собачої будки.

Також банда скоїла жорстокий напад на головбуха КСП у Шелюгах Мелітопольського району. Чоловікові та його родині дивом вдалося вижити.

фрагмент вироку суду

Крім того, чоловіків звинуватили у смерті трьох людей 1997 року.

Два брати працювали з обвинуваченими в тому самому підсобному господарстві та доглядали за худобою.

Якось влітку чоловіки випивали і виникла сварка через рушницю. Коли вони виривали один в одного рушницю, стався неконтрольований постріл, яким було вбито одного з братів.

Щоб приховати необережне вбивство, труп віднесли на берег озера Сиваш, прив'язали до виноградних стовпів і затопили. Через кілька місяців брата застреленого чоловіка нібито вбили смертельною дозою наркотику - дали йому передозованого опію. Потерпілий сам собі ввів опій у вену і почав стогнати і хрипіти. Оскільки він не помирав, то його ще добили, після чого облили бензином і спалили, а попіл і залишки кісток викинули в Сиваш. А ще за кілька днів нібито розстріляли батька вбитих братів і так само спалили.

На стадії слідства засуджені дали свідчення і брали участь у відтворенні подій.

Із ґрунту з місця спалення трупа було вилучено фрагменти обгорілих кісток людини віком приблизно 30-50 років.

Вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим 2004 року всіх шістьох обвинувачених було засуджено. Троє - до довічного ув'язнення, двоє - до 15 років позбавлення волі й один - до 14 років і 6 місяців.

Відбувши по 15 років за ґратами, засуджені повернулися до Криму й один із них побачив там живим чоловіка, за вбивство якого вони сиділи.

Дізнавшись про це, один із довічників скористався правовою допомогою адвоката, який раніше працював у правоохоронних органах Луганської області та мав знайомих у російській окупаційній адміністрації тимчасово окупованого Криму. Завдяки цим зв'язкам адвокат встановив місцезнаходження «вбитого» та отримав відповіді російської окупаційної адміністрації, копію паспорта «вбитого», фотографії та відеозапис із ним.

Від російської окупаційної адміністрації (так званого Управління Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації в м. Севастополі), надійшли відповіді, що цей чоловік у 2016 році був поставлений на міграційний облік, зареєстрований і проживає за певною адресою, притягувався до адміністративної відповідальності за законом РФ.

Окупаційна поліція відібрала пояснення двох місцевих жителів, які впізнають живого «вбитого» і називають його місце проживання.

На відео чоловік представляється і каже, що відеозапис ведеться 12 березня 2017 року.

Розповідає, що він та його брат і батько весь цей час проживали в Придністров'ї. Батько і брат нині залишаються в Тирасполі, а він із 2014-го проживає в Криму, працює охоронцем у кооперативі. Чоловік каже, що справа, де він, батько і брат були потерпілими - «вигадана». Засудженого він знає наочно. Сам він також раніше судимий і перебував під адміністративним наглядом.

Міграційна служба України на підставі ухвали суду видала адвокату оригінал заяви цієї людини про видачу паспорта громадянина СРСР. Заява містить досить чітку і якісну чорно-білу фотографію. Експерт дав висновок, що на відео і на фотознімку в заяві про видачу паспорта зображено одну й ту саму особу.

Прокурор говорив про сумнівність походження відеозапису та інших доказів, наданих російською окупаційною адміністрацією.

Але суд послався на те, що в практиці Міжнародного суду ООН сформульовано так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, мають визнаватися, якщо їхнє невизнання призводить до серйозних порушень або обмежень прав громадян.

Суд вирішив, що адвокат збирав докази у передбачений законодавством України спосіб та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини,

а отже, вони є допустимими.

У підсумку суд вирішив, що події вбивства того чоловіка справді не було. Цей епізод виключили з обвинувачення. Двох інших «убитих» шукати в живих не стали.

Дії засуджених на довічне перекваліфікували з умисного вбивства двох осіб на умисне вбивство однієї особи (батька) з метою приховати необережне вбивство (одного з братів).

Покарання трьом довічникам пом'якшили до 15 років ув'язнення і на сьогодні воно вже відбуто. Їх негайно звільнили з-під варти в залі суду.

У перегляді справи брали участь четверо засуджених. Решта двоє, які вже відсиділи свої терміни, на зв'язок не вийшли і, ймовірно, перебувають на окупованій території. З хронології розгляду справи випливає, що засуджений домагався перегляду вироку з 2016 року. Але суди йому відмовляли і повертали його заяви, посилаючись на виявлені там недоліки.

Озеро, Шелюги, суд, закон, банк

Читайте ще