— У нас тут ужас робиться, — 61-річна Лариса Щербань з міста Кам'янець-Подільський на Хмельниччині розповідає про сусідку 38-річну Ілону Олійник — Ця Ілона при всіх дубасить того нещасного Сашка, кричить, кидає його. Скоро заб'є, як і кота. Куди ми тільки не жалілися — нікому немає діла. Мабуть, ждуть.
Мешканці 9-поверхівки №4 на вул. Шевченка нарікають на жінку. Та живе із сином 10-річним Олександром хворим на ДЦП.
— Через стінку з тою неадекватною живу, — каже 59-річна Віра Акішева — У неї вдень і вночі крики, гупає, Сашко верещить. Якось виводить того Сашу на вулицю, малий щось питає, а вона з ходу в пах йому ногою.
— Її Саша погано ходить, то виведе його на вулицю і ні з того ні з сього як смикне. Саша впав, а вона давай товкти його ногами. Потом так затрясла, що, думала, душу витрясе. І таке кожен день, — додає Лариса Щербань.
— Замість машинки малий тягав на мотузку кота, — говорить Зінаїда Кузнєцова, 66 років — Ілона побачила, розізлилася. Схопила того кота і живйом закопує в піску. Той вилазить, малий на все це дивиться, кричить. Закопала, той знову виліз.
То вона повішала його на дереві.
Вулицею іде двірник Ольга Зозуля, 57 років
— Сама, постоянно вгашена ходить, усіх обзиває, — розповідає про Ілону. — Мусор через вікна викидає. Вчора он мусорний бак підпалила. Ні з того ні з сього товче людям у двері. Тут усі в страху живуть.
В Ілони із сином є двокімнатна квартира №37. Раніше там жили її мати, чоловік і старша донька 21-річна Сніжана із 1,5-річним сином. Олександр Олійник відвідував навчально-реабілітаційний центр. Із вересня не ходить через материну заборону.
— Сама на контакт не іде, додому нікого не пускає, — говорить 58-річний Олександр Доложевський директор навчально-реабілітаційного центру. — Ми вийшли на батька Сашка, той привів дитину. Вечером мати забрала його, і відтоді хлопчика немає. А взагалі Саша — хороша дитина. Має певні затримки психічного розвитку, але й математика гарно виходить, і письмо.
Працівники кримінальної міліції у справах дітей Кам'янець-Подільського міськвідділу міліції склали на Ілону Олійник два протоколи — за насилля в сім'ї та неналежне виконання батьківських обов'язків. Їй загрожує штраф.
Сплачуватиме з 1238 грн пенсії, що отримує по догляду за дитиною. Жінка не працює.
— Ну, а що я можу зробити? — каже чоловік Ілони Олександр Олійник, 37 років — Це все почалося в лютому. То їй якісь голоси почали чутися, то ввижалося, що хтось камерою знімає. Все у хаті перебила. Магнітофони, телевізор, щоб не прослуховували. Потом нас усіх вигнала. Я переїхав на квартиру. Постійно гроші приношу, але Ілона забирає їх на порозі, всередину не впускає.
Стукаю до квартири №37. Із темного помешкання виходить Ілона Олійник.
— Чого ви всі від мене хочете? — одразу починає кричати. — Нікого я не б'ю. А не воджу його в школу, бо так хочу.
На підлозі квартири розкидані рештки телевізора, одягу. Вікна щільно закриті ковдрами. Олександр Олійник тримається за двері, плаче. На його обличчі — рана.
— Це я случайно поцарапала, — відказує Ілона. Швидко шарпає сина за руку, той падає на долівку. Жінка грюкає дверима, чути лайку і дитячий крик.
— Людоньки, заберіть від неї ту дитину, — хапає мене за руки сусідка Олійників 90-річна Наталія Сарап — Бо до завтра він не доживе. Цей гріх буде і на вашій совісті.