Події

"Якщо буде суд, він виправдає поліцейських" - хто відповість за загибель 5-річного хлопчика

5 чер•Gazeta.ua

Справу щодо вбивства поліцейськими 5-річного Кирила Тлявова у Переяслав-Хмельницькому можуть довести до суду у такому вигляді, що він буде змушений нікого не садити до в'язниці. Або може обмежитись умовним, м'яким покаранням. Це буде означати, що судова система свідомо прийме на себе основну хвилю суспільного обурення. Люди бачать тільки поліцейських-злочинців та загиблого хлопчика. Насправді ситуація значно важча у правовому сенсі, - говорить в інтерв'ю Gazeta.ua філософ Олексій Панич.

У чому полягає ця важкість?

- Багато що залежить від роботи слідства. Дуже важливо, що саме їм вдасться встановити. Тож якщо поліцейських відпустять, це не буде означати стовідсоткове гальмування справи правоохоронцями. Не факт, що підозрюваних так сильно покриває система. Просто є обставини непереборної сили, коли банально не зрозуміло, кого саме судити.

Стежити за процесом розслідування повинна прокуратура. Але вона теж не вільна від політично популістських гасел. Пред'явлено звинувачення за статтею "умисне вбивство". Хоча прекрасно зрозуміло, що це була випадковість. За цією статтею може бути довічне ув'язнення.

Але саме таке трактування справи збільшує ймовірність того, що суд виправдає обох підсудних.

Якщо поліцейських відпустять, це не буде означати стовідсоткове гальмування справи правоохоронцями

Що маєте на увазі, коли говорите "не зрозуміло, кого судити"?

- Те, що сталося, безперечно є трагедією. Але ця ситуація цікава у правовому сенсі. Щодо неї можна привести дві абсолютно різні аналогії. Одна з них сталася у Великій Британії. Там на полювання поїхало двоє чоловіків. Вони мали з собою зброю, стріляли дичину, але один з них влучив у людину і його постріл був смертельним. Суд не зміг встановити, хто саме стріляв. І покарали обох.

Схожа ситуація була в Радянському Союзі за часів правління Йосипа Сталіна. Так само на полюванні були двоє чоловіків, один з яких випадково застрелив іншу людину. Радянський суд не зміг встановити, хто саме здійснив смертельний постріл та виправдав обох, спираючись на презумпцію невинуватості. Мовляв, якщо покарати одного, то він може бути невинним. А якщо посадити до в'язниці обох, то разом зі злочинцем знову ж таки покарають того, хто не винуватий.

Для правосуддя гірше покарати невинного, ніж відпустити винного. Сталінський суд виявився гуманнішим.

Як можна тиснути на владу, аби винні не уникнули покарання?

- Суспільство має тиснути на владу не на локальному рівні конкретно цієї проблеми. Це нічого не вирішить. Влада відкараскається гучними заявами, обіцянками та популізмом. Це - дуже небезпечна ситуація, коли соціум тисне на правоохоронну систему з вимогою покарати винних і сам вирішує, кого саме. Суспільство не має вказувати владі на злочинців. Це руйнує систему правосуддя. Стимулює владу чинити протизаконно, щоб з популістичних міркувань задовольнити вимоги суспільства.

Треба вимагати глибшої реформи правоохоронних органів. Щоб громадяни мали більше підстав довіряти оновленій поліції. А на практиці маємо двоє поліцейських, яких люстрували. Але потім вони спокійно відновились на посадах через Окружний адміністративний суд. Бачимо недореформовану систему у розрізі.

Які системні недоліки ще оголила ця ситуація?

- Розуміємо, що якщо позвільняти усіх, кого варто було б, не буде кому працювати. Ми постійно закидаємо судам,

що вони недореформовані. Але там буває некомплект до половини складу. У розпал судової реформи за часів Петра Порошенка звільнилась близько третини суддів. Їх немає кому замінити. На одного суддю припадає надто багато справ. Це відображається на якості розгляду кожної з них. Ми хочемо звільнити усіх. Але питання у тому, хто прийде замість них? Українці не хочуть йти у ту ж саму поліцію та покращувати систему зсередини.

Звільнення чи посадки окремих людей - це разові затички. Лише питання часу, коли станеться ще одна схожа трагедія, якщо влада та суспільство не будуть намагатися змінити систему загалом.

Як можна це змінити?

- Це - дуже довготривалий процес. Маємо покращувати якість громадянської свідомості українців. На прикладі кожної такої локальної ситуації треба говорити про системні проблеми. Звільнення чи посадки окремих людей - це разові затички. Лише питання часу, коли станеться ще одна схожа трагедія, якщо влада та суспільство не будуть намагатися змінити систему загалом.

Чи може справа убивства у Переяславі стати другою Врадіївкою?

- На це не дуже багато шансів.

Врадіївка виникла спонтанно знизу. Щодо Переяслава це навряд станеться. У першому випадку була ситуація тотальної, викличної безкарності. Усі покривали усіх, коли вина була очевидна. У Переяславі підозрюваних поліцейських заарештували, їм висунули звинувачення. Немає такого глобального відчуття кругової поруки. Стихійно за ініціативою самих людей вбивство хлопчика не переросте у масові агресивні протести, як у Врадіївці.

Але чисто теоретично якась політична сила може скористатись цією трагедією. На практиці ж не думаю, що хтось зважиться на це. Керівник МВС Арсен Аваков позиціонує себе арбітром, який не втручається у політику та є підкреслено нейтральним до усіх партій та сил. Це усіх влаштувало під час виборів президента. Зараз Аваков знову хоче залишитись у цій ролі. Не думаю, що якась політична сила захоче сваритись з ним напередодні виборів до Верховної Ради. Не буде ходи на Київ та пікету владних будівель.

Цілком можливо, що ми так і не дізнаємось, хто саме з горе-поліцейських стріляв.

Як може завершити ситуація з убивством Кирила Тлявова? Які питання у цій історії залишаються без відповідей?

- Цілком можливо, що ми так і не дізнаємось, хто саме з горе-поліцейських стріляв. Під час самої події були присутні четверо людей. Двоє з них стріляли з однієї рушниці. Об'єктивно кажучи, вони можуть самі не знати чий постріл був фатальним. Тож може бути правовий парадокс, коли реального злочинця знайти буде неможливо. Навіть якщо знайдуть зброю, це нічого не дасть. Час смерті дитини встановити до хвилини неможливо. Тож і чітко визначити, хто вбивця - теж.

Будуть карати з політичних міркувань. Думаю, це буде радянський варіант судочинства. Тобто суд виправдає обох підозрюваних або обмежиться символічним покаранням. Маємо засадничі базові конституційні права кожного громадянина, не дивлячись злочинець він чи ні. Якщо ситуація дійде до суду, поліцейські отримають виправдувальний вирок. А суспільству доведеться жити з тим, що не всякий злочин може бути покараний. Цей гуманізм можливий у правовому контексті. Дуже багато незаконних рішень ухвалювали наші суди, але зворотня крайність не краща.

Поліцейські 42-річний Володимир Петровець і 31-річний Іван Приходько смертельно поранили 5-річного Кирила Тлявова,

коли стріляли по бляшанках. Це сталося 31 травня у Переяславі-Хмельницькому на Київщині.

Дитину доставили до реанімаційного відділення місцевої лікарні. Діагностували закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку, внутрішньомозкову гематому та перелом скроневої кістки. 3 червня Кирило помер.

4 червня за цією справою відбулося засідання Голосіївського суду Києва. Івана Приходька взяли під варту на 2 місяці без права на заставу. Прокуратура наголошувала на можливій втечі, тиску на свідків, знищенні речових доказів. Іншому підозрюваному Володимиру Петровцю дали 60 діб арешту. Є ризик, що він переховуватиметься від слідства.

Біля 20 мітингів в містах України пройшло 4 червня. Активісти під місцевими управліннями поліції продовжили вимагати покарання винним у вбивстві та тих хто прикриває їх.

Читайте ще