- Але! Мама? Ваш син збожеволів. А я кажу, що зійшов... І міня туди тягне. Шо шо? Він припер з базару чорну смороду три кіло. Ну я просила три кіло, він і припер. Шо шо? Ні! Не хвилюйтеся, вона не зелена, вона таки чорна. Так він хоче, щоб я обрізала з неї носики та хвостики. Та міні треба на варення. А він каже, що його мати завжди обрізала. Три кіло! Я шо адієтка? Носики та хвостики... Три кіло! Мамо, ви шо... завжди обрізали? Мамо, а що просто помити не вистачить?
- Сонечко, доцю... слухай сюди. Тут є… нюанс. Якщо ти хочеш допустити Фіму до особистої участі у варенні, то дай йому мінінікюрні ножиці і нехай обрізає... все, що хоче. А якщо ти сама варитимеш, то обрізати не треба. Перекрутиш на м'ясорубці із цукром і буде тобі... щастя. А Фіма, якщо хоче, нехай зробить собі вечір приємних спогадів. Його тато кадись один раз повівся на цей мій прийомчик і потім за все життя ніколи більше не ліз у мої касрулі.
Ще більше анекдотів:
- Про поїздку в автобусі та єврейську логіку;
- Що Софочка приготувала на обід;
- Як Моня тещу форшмаком пригощав.
