Ще у XVIII cтолітті європейці широко вживали харчові добавки, виготовлені із давньоєгипетських мумій. Європейці додавали мумії до свого раціону у вигляді порошку, в який розтирали кістки та засушену плоть мумії, або у вигляді настоянки, виготовленої на такому порошку. Те, що у сучасної людини викликає цілком закономірну огиду, для наших європейських предків ще три століття тому, було цілком прийнятною для вживання «біодобавкою». Жителі середньовічної Європи вживали порошок із мумій замість ліків. Такі препарати офіційно продавалися в аптеках, і лікарні їх прописували ледве не від усіх недугів.
Чому тіла мумій вважалися ліками, і хто їх вживав, розповідаєUNISQ.
Сьогодні така практика здається моторошною та неймовірною. Проте кілька століть тому в Європі людські рештки могли бути цілком звичним аптечним товаром. Особливим попитом користувалися єгипетські мумії, які вважалися лікувальним засобом.
Муміфіковані тіла подрібнювали на порошок, додавали до різних сумішей і настоянок та використовували проти широкого спектра недуг — від головного болю до серйозних захворювань.
У лікувальну силу такого "препарату" вірили не тільки пересічні люди, а й лікарі, заможні громадяни та представники аристократії.
Згодом медичне застосування мумій зійшло нанівець, однак інтерес до них не зник. У XIX столітті засушені тіла давньоєгипетських жерців та фараонів перетворилися вже на своєрідну екзотичну розвагу для заможної європейської публіки.
Як виникла віра в лікувальні властивості мумійУ середньовічній Європі препарат, який називали mumia, виготовляли з муміфікованих людських тіл. Його продавали аптекарі та рекомендували як засіб від різноманітних хвороб.
Приблизно з XII століття подрібнені мумії почали активно використовувати в медицині. Така практика зберігалася протягом кількох наступних століть. В умовах, коли сучасних методів лікування ще не існувало, лікарі нерідко зверталися до вельми сумнівних засобів — від порошку з кісток до препаратів із людської плоті.
При цьому навіть у ті часи знаходилися скептики. Французький лікар Гі де ла Фонтен, перебуваючи в Александрії у XVI столітті, на власні очі побачив мумії, які насправді були нашвидкуруч виготовлені з тіл померлих селян.
Це свідчило про масштаби попиту: продавці вдавалися до підробок, оскільки справжніх давньоєгипетських мумій було недостатньо.
Попри сумніви, "мумійні ліки" продовжували продаватися в Європі навіть у XVIII столітті. Тож це була не короткочасна дивина, а тривала практика, заснована на переконанні, що людські рештки можуть мати цілющі властивості.
У хід ішли не лише муміїЄвропейська медицина минулого використовувала й інші людські рештки. Деякі лікарі вважали, що свіжа кров або тканини померлої людини можуть містити особливу "життєву силу". Тому інтерес до людського тіла як джерела лікувальних речовин не обмежувався стародавніми муміями.
Такі переконання могли поширюватися навіть серед представників вищих верств суспільства.
Як мумії стали екзотичною розвагоюДо XIX століття медична популярність мумій поступово почала згасати. Натомість Європу охопило нове захоплення Стародавнім Єгиптом. Особливо сильно інтерес зріс після єгипетської експедиції Наполеона 1798 року.
Мандрівники та колекціонери почали привозити до Європи давньоєгипетські артефакти, зокрема й людські мумії.
У вікторіанську епоху виникла навіть мода на так звані «вечірки розгортання мумій».
Спочатку такі заходи могли мати науковий вигляд. Наприклад, у 1834 році хірург Томас Петтігрю публічно розгорнув мумію в Королівському коледжі хірургів. Однак поступово подібні події перетворилися на звичайне шоу.
Господарі приватних вечорів демонстрували гостям мумії як рідкісну та моторошну екзотику. Глядачів приваблював сам процес — можливість побачити, що приховують багатовікові бинти. А оскільки придбати справжню мумію було недешевим заняттям, то проведення таких закритих вечірок із мощами фараонів ще й свідчило про високий статус господаря.
Так людські останки пройшли дивний шлях у європейській культурі: від нібито лікувального засобу в аптеках до екзотичного експоната і розваги на приватних вечірках.
Нагадаємо, польські археологи виявили моторошне поховання молодої відьми.
