Є чимало людей, які беззастережно вірять у привидів, є ті, хто зустрічався з ними особисто, але чимало й тих, хто сміється з подібного феномена, вважаючи привиди вигадками чи плодом хворої фантазії. Наука поки що не може ні підтвердити, ні спростувати існування потойбічного світу. Тим не менш, факти – вперта річ, і ігнорувати їх все складніше.
У середині XIX століття США зародилася релігійно-філософська течія, відома як спіритуалізм (спіритизм). Його прихильники вірять у реальність потойбічного світу та можливість контактів із душами померлих. Американські газети тих років охоче публікували нотатки про зустрічі із привидами у різних штатах та містах країни.
ЖІНКА У БІЛОМУ
(Газета “Філадельфія Прес”, 25 березня 1884 р.).
Останнім часом тисячі людей щоночі оточували цвинтар у невеликому містечку Майамісберг неподалік Дейтона, штат Огайо, щоб спостерігати за привидом, що з’являється тут. У тому, що це справжня примара, немає жодних сумнівів. Бачили фантом і засвідчили його появу мер містечка Маршалл, податковий інспектор та сотні інших шанованих городян.
Нарешті кілька сотень людей,
озброєних палицями та рушницями, атакували привид, який з’явився у вигляді жінки в білому. Однак ні палиці, ні кулі не завдали ніякої шкоди таємничій істоті, що ширяла в повітрі. Тоді на ранок натовп городян наскочив на цвинтар і почав розкопувати могили та оглядати тіла похованих тут людей. Однак пошуки не дали результату.
Зараз до Майамісберга щодня прибувають сотні людей з інших міст, щоб помилуватися небаченим видовищем. Дивна фігура з’являється приблизно о 9 годині вечора. Жителі містечка впізнали в ній молоду жінку, яку, як вважають, було вбито кілька років тому. Привид блукає повітрям серед могил з виглядом глибокої задуми, низько опустивши голову і склавши руки за спиною.
Примара з дубиною
(Газета “Філадельфія Прес”, 13 вересня 1896 р.)
Одного разу вночі фермер на ім’я Джон У. Френч та його дружина поверталися від сусіда до себе на ферму. Дорога проходила повз старовинну церкву і огинала цвинтар, що густо заріс чагарником, де лежали останки тих, хто колись обробляв землю в цих місцях.
Десять років тому людина, яка живе поблизу літньої людини, яка майже щодня приходила на цвинтар помолитися на могилі свого родича,
зрадливо вбили через те, що, за чутками, він зберігав у себе в самотньому житлі великий запас золота. Злочинців не знайшли, а нещасного старого поховали там, де він проводив багато часу.
Коли Френч із дружиною проїжджали повз білі надгробки, їхні коні раптом зупинилися, позадкували і злякано запиркали. Френч глянув уперед і… побачив на дорозі поруч із цвинтарем привид. Це був чоловік на зріст близько восьми футів (майже 2,5 м – прим. ред.), з довгою сивою бородою, яка покривала йому всі груди. У руці він тримав палицю – таку ж, як і та, якою десять років тому вбили одинокого старого. Примара повільно, не торкаючись землі і тримаючи палицю на плечі, рушила вперед, до фургона фермера.
Той, нарешті, схаменувся, розгорнув візок і, хльоснувши коней, прожогом помчав назад, до будинку, який щойно покинув. Як вони дісталися туди, ні Френч, ні його дружина не пам’ятали.
ДОЛИНА ПРИВІДІВ
(Газета «Сент-Луїс Глоб-Демократ», 6 жовтня 1887 р.)
У штаті Міссурі, на автостраді між Кейп-Жірардо та Джексоном, є місце, яке в побуті називають Долиною привидів. Ця долина розташована за чотири милі від Кейпа – там,
де дорога огинає високу скелю, і виглядає досить похмуро.
Двоє комівояжерів, які представляють велику оптову фірму з Сент-Луїса, на шляху з Джексона в Кейп нещодавно побачили там білий об’єкт, що ширяє в повітрі, який став рости у них на очах. Потім він зробив кілька маневрів, проплив по похмурій долині і зрештою зник так само раптово, як і з’явився.
Слід зазначити, що американські комівояжери відомі як люди, що твердо стоять на землі. Вони не захоплюються модним зараз спіритизмом і не вірять у потойбічний світ парфумів. І ось тепер вони на власні очі побачили привид, та ще й серед білого дня.
ПРИВИД ПРЕЗИДЕНТА
(Газета «Філадельфія Прес», 2 жовтня 1898 р.)
Вашингтонський Капітолій, ймовірно, є густо заселеним привидами будинком у світі. Достовірно засвідчено, що там мешкають щонайменше півтора десятки фантомів.
Наприклад, кожного, хто проходить Національною залою статуй, супроводжують відгуки чиїхось кроків. Саме в цьому залі, де колись засідала палата представників, 28 лютого 1848 року за своїм робочим столом помер колишній президент Джон Квінсі Адамс. Тому багато хто вважає,
що це саме він приходить сюди, щоб продовжити свою роботу.
Один хоробрий охоронець вирішив перевірити, чи це не витівки якогось жартівника. Він купив черевики на гумовій підошві і в нічній тиші пройшовся по цій частині будівлі. Коли ззаду почулися відлуння кроків, він заманив переслідувача в глухий кут, звідки той не зміг би непомітно вибратися. Проте за мить звуки почулися вже в іншій частині зали. Тож упіймати порушника спокою не вдалося.
Зрідка заглядає в Капітолій дух віце-президента Генрі Вілсона, який помер у 1875 році у своєму кабінеті в тій частині будівлі, де знаходиться Сенат. Розповідають, що одного разу він мало не до смерті налякав охоронця, який чергував біля труни сенатора від штату Теннессі, встановленій у залі засідань Сенату.
Щоночі, рівно о 00:30, відчиняються двері Комітету з військової служби, і звідти виходить привид генерала Логана, колишнього голови цього комітету. Його впізнають за довгим сивим волоссям, військовою виправкою та капелюхом, який він завжди носив за життя.
ДУХ ГЕНРІ БІЧЕРА
(Газета “Нью-Йорк Геральд”, 4 квітня 1903 р.)
Глава видавничого дому «Фанк енд Уеґноллз»,
преподобний доктор Айзек Фанк, чверть століття присвятив вивченню спіритичних явищ, проте не відносить себе до прихильників спіритизму. Тим часом його настільки вразила матеріалізація духу Генрі Уорда Бічера, видного релігійного діяча, брата письменниці Гаррієт Бічер-Стоу, що він присвятив цій темі доповідь у Бостонському товаристві парапсихічних досліджень.
Незважаючи на всі старання докторові Фанку не вдалося виявити жодних фальсифікацій. З містером Бічером вони були близькими друзями, тож зовнішність покійного він вивчив досконало. Під час сеансу привид знаходився від доктора Фанка на відстані менше трьох футів, так що, на його думку, йому не важко було розглянути підробку.
Особливий інтерес для доктора Фанка мала можливість з’ясувати у містера Бічера загадку, пов’язану з його попереднім спіритичним сеансом. Тоді дух Джека Рейкстро, який був за життя керівником хору в одній із церков, повідомив йому, що містера Бічера хвилювала доля монети, відомої під назвою «лепта вдови». Доктор Фанк позичив її на якийсь час у відомого нумізмата, покійного професора Чарльза Веста,
щоб використовувати для ілюстрації в словнику, що готується до видання. Сам доктор Фанк вважав, що давно повернув монету господареві, проте після заяви Рейкстро вирішив це перевірити і несподівано виявив її у сейфі серед старих паперів.
Коли дух містера Бічера матеріалізувався, доктор Фанк поставив йому кілька прямих питань із цього приводу, проте відповіді отримав хоч і пишномовні, але туманні. Справа в тому, що доктор Фанк не знав, кому слід повернути монету, яка, між іншим, коштувала понад 2500 доларів.
– Пропоную вирішити цю проблему Товариству парапсихічних досліджень. Нехай місіс Пайпер, як досвідчений медіум, спробує знайти у потойбічному світі професора Веста і з’ясувати, що робити з монетою, – заявив потім доктор Фанк. – До речі, дух містера Бічера наголосив, що погодився на зустріч зі мною з метою переконати мене у існуванні привидів. Наприкінці сеансу він вибачився, повідомив, що у нього призначено іншу зустріч, і зник.
Підготувала Шахло РАСУЛОВА
