Олена Некрасова разом з чоловіком майже кожен день їздить у прифронтове селище Межова на Дніпропетровщині, де піклується про покинутих собак і котім. Жінка лікує їх, годує та деяким надає прихисток.
Про це пише Суспільне Дніпро.
Олена розповіла, що у селищі майже немає людей, проте лишилося близько 1000 тварин. Когось люди покинули закритими у вольєрах або на подвір'ї, через що собаки та коти страждають, адже не мають доступу до води та їжі, а також можуть отримати травми через постійні ворожі атаки.
«Тільки-тільки до собаки підійшли — дрони. Ми самі ледь не загинули. Слава Богу, коли він [дрон — ред.] уже пішов на нас в атаку — його збили. Ми просто попадали. Ми не могли навіть дихати. Але на наступний день ми зібрались швидко-швидко, тому що там собакам страшно. І поїхали знову. Нам страшно — їм теж страшно», — розповіла Олена про атаки на Межову.
За словами жінки, від вибухів тварини отримують не лише видимі травми, а й ті, які очима побачити неможливо. Собаки та коти також бояться постійних звуків війни. Одна з таких тварин — собака Бела, яка не дозволяє торкатися до своєї голови,
хоча обійми любить.
«Це закінчується укусами. Болять їй вушка, мабуть, від вибуху. В будинок прилетіло, він горів, а вона була замкнена у вольєрі. І там не було жодної людини. Сусід з іншої вулиці почув, як вона волає. Він її відкрив та врятував. Ми її забрали. Привезли додому, вона тепер у нас імітує звук шахедів», — поділилася Некрасова.
Також Олена розповіла, що через вибухи деякі собаки перестають гавкати або вити, проте починають плакати та стогнати як люди, зокрема тоді, коли лунають чергові вибухи.
Зооволонтерка спочатку мала 19 тварин, проте зараз з нею живе 62 чотирилапих. Забрати всіх тварин з Межової до себе жінка не може, проте вона продовжує піклуватися про них і майже кожен день їздить у селище, привозить корм та ліки.
«Спочатку ховаємо бус і йдемо пішки. Усю Межову — від вулиці до вулиці. Ми тягнемо воду. Ми тягнемо корм. Роздали — повертаємось знову до буса, знову несемо. Тварин дуже багато. Ми б вивозили, ми вивозили, але немає куди їх привезти», — поділилася волонтерка.
Сама Олена також живе у прифронтовій зоні, тому поруч з її помешканням регулярно чути звуки війни. Зараз жінка планує переїжджати разом зі своїм притулком у більш безпечне місце.
«Ми не спимо ночами, шахеди літають. Вони [тварини — ред.] кричать, вони закопуються, вони істерять. Вони так сильно бояться. Їх ось так усіх колоте, піна з рота, язики прикушують. Позаминулу ніч я спала на вулиці з тими, яких привезла. А ті, що дуже боялись, вони були в будинку. Спали на моєму ліжку», — пригадала зооволонтерка.
