Аліна ТкаченкоЛіжко, пляшки з водою, їжа й гра «Монополія» – так виглядав підвал Єсенії Сердюк, де її родина ховалася від обстрілів у прифронтовому Нікополі після початку великої війни. Саме його дівчина відтворила в одній зі своїх перших мініатюр.
Створювати мініатюри українських будівель, зруйнованих унаслідок російської агресії, та відтворювати сюжети російсько-української війни Єсенія розпочала у Великій Британії, де знайшла прихисток. Для своїх робіт вона використовує різні підручні матеріали. У її мініатюрах – історії з Маріуполя, Херсону, Бучі, розповіді про дітей, які втратили дім, «людське сафарі».
Свої роботи мисткиня представляє на різних виставках, зокрема у Вестмінстерському палаці. Каже, у такий спосіб хоче, щоб світ не забував про війну в Україні. Своєю історією Єсенія поділилася з проєктом Радіо Свобода «Ти як?»
Єсенія Сердюк та її мініатюраКоли розпочалося повномасштабне вторгнення, Єсенії Сердюк було 15 років. Восени 2022 року вона разом із мамою виїхала з Нікополя до родичів у Словаччину, а через три місяці – до Великої Британії.
У місті Галл що за понад три сотні кілометрів від Лондона,
їх прийняли друзі з Нікополя, які переїхали до країни раніше. Там Єсенія вступила до місцевого коледжу й почала вивчати образотворче мистецтво. Зараз готується до вступу в університет, де планує вивчати архітектуру.
«Щоб мініатюри говорили самі за себе»Саме в межах одного з проєктів у коледжі Єсенія створила першу мініатюру – житлового будинку в Нікополі, пошкодженого внаслідок російської атаки. До цього дівчина лише малювала.
«Я вирішила зробити проєкт про травму війни і щодо мого особистого досвіду війни. Зрозуміла, що так можу краще візуалізувати історію, щоб мініатюри говорили самі за себе. Коли людина дивиться, то сама розуміє історію».
Мініатюра Єсенії СердюкНині серед робіт Єсенії – мініатюри з Маріуполя, Херсону, Бучі. Вона створює їх із картону, паперу, пластику та інших матеріалів, які може знайти. Плануючи нову композицію, каже Єсенія, вона досліджує досвід своїх знайомих, аналізує світлини в мережі, описує свій задум, а потім малює загальний ескіз без деталей. Їх вона вже відтворює під час роботи з різними матеріалами.
Одними з найважчих для неї,
каже Єсенія, стали композиції про особисту історію. На одній із мініатюр зображений її будинок та підвал, у якому родина ховалася від постійних обстрілів Нікополя.
Вони чекають, щоб наша сім’я знову побачилася?
«У підвалі можна побачити ліжко, пляшки, їжу, а на самому ліжку – гра «Монополія». Ми постійно ввечері грали в якісь ігри, щоб відволіктися від усього, що відбувалося на той момент. А поряд із будинком силуети – фігурки чоловіка й собаки. І ці фігурки – це мій тато і наша собака. Вони просто стоять на вулиці. Чого вони чекають? Вони чекають, щоб наша сім’я знову побачилася? Вони чекають, чи проживуть до наступного ранку? Чи вони чекають смерті? Мені здається, що такі історії показують справжню сторону війни та її правду».
Мініатюра Єсенії СердюкЄсенія розповідає, що їй також писали мешканці Нікополя. Вони зазначали, що через свої роботи дівчині вдається передати те, через що проходять жителі міста, та візуалізувати їхні переживання.
Торік Єсенія взяла участь у британському конкурсі про війну очима дітей. У заявці розповіла свою історію про переїзд до Великої Британії й здобула перше місце.
Її мініатюру «Позбавлені всього», розповідає вона, побачили тисячі людей у Вестмінстерському палаці Через цю роботу Єсенія хотіла показати, як війна впливає на людей, як змінює їхнє життя та з якими травмами вони живуть після вимушеного переїзду.
«То була перша виставка, коли в мене була можливість передати та розповісти про своє мистецтво, про війну, про Нікополь, розповісти просто мою історію та історії інших людей. З одного боку – мирне місто, а з іншого – знищені обстрілами будівлі. І для мене це настільки важливо, що перша виставка була в настільки важливому місці. Я й досі не можу повірити, що її побачила така кількість людей».
Мініатюра Єсенії Сердюк«Будинки майже в ріст людини»
Нагадування про ціни війни, про дитинство і життя, які було втрачено
Єсенія розповідає, що створення однієї мініатюри може тривати від тижня до декількох місяців – залежно від розміру об’єкта, матеріалів та кількості деталей. Наприклад, артінсталяцію «Крізь руїни» для
