Захисника з Межівської громади Олександра Желізняка посмертно відзначили двома військовими нагородами. Бійцю 43-ї окремої механізованої бригади присудили «Комбатантський хрест» та «Хрест Сухопутних військ». Відзнаки передали його батькам — Зої Миколаївні та Миколі Івановичу. Загиблого військовослужбовця з Межівської громади Олександра Желізняка посмертно нагородили двома відзнаками — «Комбатантський хрест» та «Хрест Сухопутних військ».
«Комбатантським хрестом» Олександра Желізняка нагородив Головнокомандувач Збройних Сил України. Другу відзнаку — «Хрест Сухопутних військ» — захисник отримав посмертно від Міністерства оборони України. Нагороди батькам воїна — Зої Миколаївні та Миколі Івановичу — вручили представники 4-го територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Межова). Про це повідомили у ТЦК та СП.
Олександра Желізняка відзначили за особисту мужність і самовіддані дії під час боротьби за Україну. Від перших днів повномасштабної війни — у війську
Олександр Желізняк народився у Межовій. Закінчив Межівську середню школу №1 та Межівське професійно-технічне училище.
На Межівщині його знали як фахового зварювальника. Працював у сільськогосподарських підприємствах, а також у шахтоуправлінні «Покровське».
На захист України Олександр разом із молодшим братом Юрієм став практично з перших днів повномасштабного російського вторгнення — у лютому 2022 року.
Понад два роки служив у бойових підрозділах. Спочатку — у складі 93-ї окремої механізованої бригади, згодом — 43-ї окремої механізованої бригади. Останнім місцем його служби стала 43-тя ОМБр. Підрозділ виконував бойові завдання на Куп’янському напрямку Харківської області.
Олександр був старшим водієм розвідувальної роти. За словами рідних, десятки разів вивозив побратимів на передову та допомагав їм повернутися з бойових позицій.
«Міг підтримати і підставити плече»
Брат Юрій згадує Олександра як щиру, відкриту та товариську людину, яка завжди була готова допомогти.
Особливе значення у його службі мав автомобіль, яким він користувався під час виконання бойових завдань. За словами рідних, Олександр часто ремонтував машину власним коштом, аби вона залишалася справною і могла виконувати свою роботу на фронті.
31 січня 2025 року автомобіль, у якому перебували брати, атакував російський FPV-дрон. Юрій вижив. Олександр загинув того ж дня під час виконання службових обов’язків із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В офіційному повідомленні зазначається, що він загинув 31 січня 2025 року в районі міста Куп’янськ Харківської області, залишившись вірним військовій присязі та проявивши мужність і стійкість.
Для родини Желізняків це стала непоправна втрата. Батьки, які виховали двох синів, від початку повномасштабної війни підтримували їхній вибір стати на захист країни.
Світла пам’ять Олександру Герою!
