У перші дні нового року хтось підбиває підсумки, а хтось розмірковує про майбутнє, плануючи візити до театрів або цирку. «Вестник» вирішив дізнатися, які плани у міських закладів Мельпомени та цирку на 2014 рік? Чи очікується подорожчання квитків? Чи зможуть криворіжці пільгових категорій насолоджуватися прекрасним?
У Криворізькому академічному театрі драми та музичної комедії імені Тараса Шевченка нашу цікавість задовольнив головний режисер театру, заслужений артист України Василь КОРОЛЕНКО: — Чого чекати? Звичайно, нових прем’єр! У театральному світі новий сезон починається з середини серпня. Отже, в новому році починається друга половина театрального сезону. І якщо у першій у нас було більше прем’єр на сучасну тематику, то після свят пануватиме класика. Готується показ вистави «Тартюф» за комедійною п’єсою Мольєра (режисер-постановник М. Мельников). Прем’єра має відбутися у середині лютого.
9 березня до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка повинна побачити світ вистава «Мати-наймичка» за поемою Кобзаря «Наймичка». Це буде наша авторська постановка за моєю версією.
Ніде більше ви такого не побачите!
Далі плануємо працювати над постановкою чудової музичної вистави «Моя прекрасна леді» за п’єсою Б.Шоу «Пігмаліон». Хотілося б встигнути до кінця сезону, але самі знаєте, як воно буває, — може підвести фінансовий бік справи.
Ще, мабуть, випустимо якусь весняну казку для дітей. Працювати над нею буде, скоріш за все, Андрій Івасіх, наш молодий режисер. Зараз, у дні новорічних свят, іде його казка в стилі фентезі «Магічна куля», яка має неабиякий успіх. До речі, завдяки проведеному ремонту (за що ми дякуємо усім, хто брав у цьому участь) театр має нові технічні можливості й освітлення, які Андрій дуже вдало використовує у виставі. Відзначу, що театральна молодь віддається роботі з такою цілеспрямованістю, з такою енергією і самовіддачею, що можна тільки позаздрити. Для мене це, з одного боку, артисти, а з другого — хороша така обойма друзів, які підтримують одне одного, допомагають і роблять усе справді чудово. Тож я дуже задоволений ними. І сподіваюся, що їхню роботу оцінить глядач, якому ми завжди раді.
Ціни на квитки якщо і будуть зростати,
то у новому театральному сезоні, десь із середини серпня. Людей пільгових категорій як запрошували, так і запрошуватимемо. А ще надіємося, що ремонт закінчиться остаточно, і ми будемо урочисто відкривати і закривати сезони, щоб усі про це знали, і місто святкувало разом із нами.
Не все і не завжди буває так, як бажається. Але удача біжить за нами й інколи наздоганяє (сміється). Мені особисто хочеться, щоб удача наздоганяла всіх, усім робила свої подарунки. І не тільки на Новий рік, але й протягом усього життя. Щоб люди були щасливими, щоб їх поважали друзі. З наступаючим Новим роком, з удачею, з хорошими друзями, хорошими святами, успішного життя, світлого і легкого!
Про свої надії та побажання розповіли засновники та керівники Криворізького академічного театру музично-пластичних мистецтв «Академія Руху» Олександр та Антоніна БЄЛЬСЬКІ. Першим поділився творчими планами та нагальними потребами театру художній керівник, заслужений діяч мистецтв України Олександр Бєльський: — Розмовляти про плани наприкінці року важко. Адже ми за кілька місяців зробили чотири оригінальні вистави («Мауглі»,
«Пер Гюнт», «Метелики в акваріумі», «Аліса в країні чудес») й вичерпали весь свій запал. Ситуація ускладнювалася тим, що у нас зі старого складу залишилося лише кілька акторів, всі інші — нові. І найперша задача нашого театру — підтримати старий репертуар. Це складно, тому що наша молодь — студенти першого курсу театрального коледжу. Якщо раніше діти виховувалися спочатку у студії з 9-12 років, а вже потім підготовленими вступали до коледжу, то зараз юнаки та дівчата приходять практично з вулиці. Ми їх беремо і зразу включаємо в творчий процес. Тобто одночасно іде навчання і постановочна робота. У мене завжди так було, але зараз складніше, тому що студентам потрібно ще давати ази, робити все, так би мовити, «сходу».
Наближаються ювілейні дати. До 200-річчя народження Тараса Шевченко ми будемо абсолютно заново ставити виставу «Безсоння» за мотивами творів Кобзаря «Катерина», «Гайдамаки», через зміну акторського складу, як я вже казав. Також вертаємося до класики, до свого матеріалу «Лісова пісня» за твором Лесі Українки, теж будемо його повністю відновлювати.
Оскільки моя прерогатива — пластика, зараз триває пошук того, як зробити нові вистави, щоб вони не були схожі на попередні. Над драматургією доводиться працювати самим, трансформація відбувається уже в конкретних умовах, пластичний ряд потребує хорошої підготовки. А це складно, тому що є велика різниця у підготовці акторського складу, і це відчувається. Тобто зараз треба повертатися знов до методики, до викладання, до акторської майстерності. Стоїть питання, щоб було більше «танцювальності» в підходах, більше акторської виразності, легкості. Це цілий навчальний процес. Тож зараз підтягуємо «хвости», готуємося до зимової сесії.
Потім будемо готуватися і до мистецьких конкурсів, у яких ми постійно беремо участь. Сподіваюся, що всеукраїнські театральні фестивалі проводитимуться, незважаючи на складну економічну ситуацію в країні.
Також у мене є декілька проектів, про які поки що не говоритиму, оскільки нам дуже складно далися ці останні роботи, заміни акторського складу. Адже можна взятися за все, але яким буде результат? У новому році сподіваємося пережити капітальний ремонт театру,
міська адміністрація ні в чому нам не відмовляє. Це теж непросто, особливо зараз. А там час підкаже… До розмови підключилася заступник директора театру «Академія Руху» з творчих і фінансових питаннь, заслужений діяч культури України Антоніна Бєльська: — Говоритиму відверто: всі творчі задуми потрібно покласти на реальну фінансову базу. З гранту президента на постановку вистави «Пер Гюнт», що його отримав молодий режисер і актор нашого театру Сергій Бєльський, про який так багато розповідалося, ми не отримали жодної копійки. Мало того, ми ще не отримали зарплатню за листопад, не кажучи про грудень, хоча місто вчасно підготувало всі необхідні документи. Культура фінансується за залишковим принципом. Так було і, на превеликий жаль, так є. Вистава «Пер Гюнт» дуже дорого нам обійшлася, практично вона «витягла» весь наш бюджет, адже ми сподівалися на гроші за грантом. Ми в боргах. Через це атмосфера в театрі дуже напружена. (Тут лунає телефонний дзвінок. Із короткої розмови Антоніни Григорівни з невидимим співбесідником ми розуміємо, що зарплатня, на яку так чекали в театрі,
нарешті надійшла. Побачивши сльози на очах у жінки, яку ніколи не бачили у розпачі, остаточно розуміємо, як нелегко «академікам» даються останні дні року. — Авт.) Ми не можемо працювати з людьми, що називається, «на голому ентузіазмі». Потрібна стабільна фінансова база. На постановочні потреби ми нічого не отримуємо з бюджету. Наш театр сьогодні переживає непрості часи. Важке кадрове питання. Нашим акторам, хлопцям та дівчатам, які в кожній виставі виконують по дві і більше ролей, потрібний соціальний захист. А на це потрібне певне рішення Міністерства культури.
Наш театр не схожий ні на кого. Таких, як ми, більше немає, наші вистави оригінальні. У 2004 році ми дійшли до фіналу конкурсу на найпрестижнішу в галузі мистецтва Національну премію України імені Тараса Шевченка разом із Національним драматичним театром ім. Івана Франка. Три рази журі конкурсу відкладало своє рішення, три рази поважні, відомі діячі мистецтв, академіки не могли вирішити, кому ж віддати перевагу. Потім постановили, що правильним буде не присуджувати цю премію нікому з претендентів.
Але для нас це вже була перемога! Казали: «Так у них же грають діти!» Так, діти. Але наші діти грають так, що у глядачів перехоплює подих!
Так, у нас зараз важке становище. Хоч і кажуть, що «не хлібом єдиним», але все базується на фінансах. При економічній ситуації, що склалася, піднімати ціни на квитки вважаю просто негуманним, хоча життя і змушує нас це робити. Пільгова категорія населення може прийти до нас на виставу будь-коли. Наші двері для них завжди відчинені, адже всі ми розуміємо, як це важливо для кожної людини — створити собі свято.
Хотілося б побажати в Новому році своїм колегам і собі, крім гарної режисури та хороших акторів, добробуту й умов для творчих звершень. Хочеться вірити, що все у нас буде добре. Що Україна зі всіма негараздами впорається. Що деякі люди нарешті зрозуміють, що мистецтво, культура — це той фундамент, на якому базується все інше.
Криворізький міський театр ляльок планує не тільки показ лялькових вистав, але й розробляє цілі проекти, спрямовані на поліпшення розвитку наших дітей. Про це розповіла директор театру Світлана МИХАЙЛОВА:
— Нашого глядача чекатимуть чотири прем’єрних вистави. У березні плануємо показ казки «Єлена Премудра». Назви інших поки що не називатиму, це робочі версії, але загалом очікуйте чотири вистави. Збираємося взяти участь у Міжнародному ляльковому фестивалі «Золотий дельфін», що раз на три роки проходить на початку жовтня в Болгарії (місто Варна). Повеземо туди інтерактивну виставу «Це вам, друзі, Мадагаскар», що користується у нас дуже великою популярністю.
Незважаючи на те, що ми доволі далеко розташовані, у нас є своя публіка. І ось уже наші перші глядачі подорослішали, тепер самі мами, а деякі навіть бабусі, возять сюди своїх дітей та онуків. В репертуарі театру вже понад 30 вистав. Раніше ми були прихильниками класичної казки. Вподобання наших дітей вивчаємо при кожному відкритті театрального сезону за допомогою анкет для дітей, їхніх батьків та різних інституцій, що займаються питаннями виховання. Потім ці анкети обробляються, і ось що виходить: сьогодні нашим дітям, на превеликий жаль, вже не дуже подобається народна казка. Тут свій внесок зробило телебачення,
комп’ютерні ігри. А оскільки це наша робота, то ми намагаємося прислухатися до побажань. Зараз дітям подобається інтерактивна вистава. Вся сценографія, вся режисура таких вистав базується на тому, щоб глядач був не тільки глядачем, але й безпосереднім учасником, навіть мав змогу впливати на хід вистави. Діти із задоволенням відгадують загадки, танцюють разом із героями вистав, співають, щось там створюють… У нашому репертуарі є чотири таких вистави: «Йшов по морю пароплав», «Дивомуз», «Це вам, друзі, Мадагаскар», «Повір у мрію».
В 2014 році, як і в попередні п’ять, піднімати ціни ми не збираємося. Театр працює в усіх дитячих притулках, інтернатах, для дітей з вадами. Це один із основних напрямів нашої роботи. Більш того, в межах проекту «Мистецтво лікує», ми зустрічаємося з хворими дітками, показуємо їм, як можна на пальчик надіти лялькову голівку і нею рухати під музику. Після Нового року ми почнемо цей проект впроваджувати разом із благодійною організацією допомоги дітям з синдромом Дауна «Сонячні діти Криворіжжя». Розробляється графік роботи. Будемо робити з ними ляльки,
грати, малювати, слухати музику. Цим проектом зацікавилися вже і на міжнародному рівні наші колеги-ляльководи.
Звичайно, ми далеко знаходимося, тому тут є певні незручності. Хотілося б і окреме приміщенні, щоб зробити і дитяче кафе, і ігровий майданчик, і ще багато чого. Керівництво міста з розумінням ставиться до наших проблем. Потрібен був театру автобус — і ми його отримали. Це не простий автобус. Ми його переробили, переобладнали, аналогів йому нема. Там і гримерні, і відсік для звукорежисера, який все звідти бачить панорамно, і апаратура, якій теж аналогів нема.
На Новий рік хочу побажати нашим дітям більше всміхатися й дарувати нам світло!
Деякі вистави, які йдуть на арені Криворізького державного цирку, бувають настільки вдалими, що батьки відмовляють собі навіть у необхіднішому, аби тільки показати своїй дитині цей дивовижний світ. Звичайно, ми не могли оминути заклад своєю увагою. Ось що розповів його генеральний директор Сергій КАБАКОВ: — У новому році на нашого глядача чекають більш якісні, більш сучасні програми. Щоб цікаво було не тільки дітям,
а й дорослим. Адже цирк існує не тільки для дітей. Коли ми бачимо клоунів, дресированих тварин на манежі, одразу згадуємо своє дитинство, забуваємо про життєві труднощі і негаразди, тобто на дві-дві з половиною години ми потрапляємо в інший вимір. Тому нашому колективу завжди хочеться, щоб цирк асоціювався лише з приємним, особливим відчуттям.
Що побачимо в новому році? Вже є домовленість на дві чудові програми. Найближчим часом у нас буде Великий державний московський цирк з проспекту Вернадського із захоплюючою різножанровою виставою та екстремальними номерами. Але розкривати всіх секретів не буду. Те, що ви бачите на манежі, — це результат копіткої роботи нашого творчого відділу, головного режисера, головного балетмейстера, диригента — одне слово, всього творчого колективу цирку. У нас немає поганих або хороших програм. Кожна програма цікава по-своєму. Вісімдесят відсотків із них ми збираємо самі. Ось була програма «Великий цирк Азії», в якій брали участь артисти з Казахстану, Таджикистану, Киргизії, Узбекистану. Якщо номер подобається нашому глядачеві,
ми знову можемо укласти з артистами угоду, і вони виступатимуть ще раз, але у складі вже іншої програми. Наприклад, клоунський дует «Хуба-Буба» (до речі, наші земляки з Дніпропетровщини, але зараз більше працюють у Європі) приїздили до Кривого Рогу в складі Великого угорського цирку. Артисти дуже сподобалися нашим глядачам, і ми вже тоді підписали з ними контракт на їхній виступ у нашому місті через рік.
Ми завжди запрошуємо малозабезпечених, сиріт, пенсіонерів, інвалідів, тобто людей пільгових категорій, на показ кожної нової програми. Одна-дві вистави, вважайте, раз у місяць, завжди проходить благодійно. Частково віддаємо квитки у продаж, щоб окупити собівартість, а 70-80% квитків віддаємо глядачам-пільговикам. Така практика в нас діє давно, і ми не будемо її порушувати. Ціни на квитки також піднімати не збираємося — стримуємо, наскільки це можливо, незважаючи на те, що все навколо дорожчає. Тож упевнений, що в новому році ми своїх глядачів не розчаруємо!
Інга ТОКАР, Вестник Кривбасса (http://www.krivbass.in.ua/).
