Ви особисто тримали в руках проект державного бюджету? На основі чого ви зробили той висновок, що існує дірка в проекті бюджету в розмірі 100 млрд. грн.?
Звичайно. На жаль, зараз я зроблю гірший прогноз. Після того, як деякі дані оприлюднені після бюджету минулого року, мій прогноз буде трішки гірший. Маємо випадок дуже некоректного, нереального і розбалансованого бюджету. Деякі цифри я б хотів навести. Минулого року бюджет збільшився порівняно з 2012 роком на 3 млрд. грн. або на 1%. Хоча планувалося 12%. Цього року бюджет планується на рівні більше на 56 млрд. грн. або на 20%. Тобто яке чудо очікують в країні, коли в 20 разів збільшують приріст порівняно з минулим роком? В 2012-му були доходи 288 млрд. Зараз отримали 291 млрд. 3 млрд. всього. Тут 56 млрд. грн. Звідси я говорю про першу дірку нереальності доходів. Розписують фінансування доходів, яких немає. Я буду дуже обережний в оцінках, але це 30 млрд. грн. недоотримає бюджет. Це оптимістична оцінка. Друга річ. Бюджет закладає дірку, крім того, ще 60 млрд. Це вже 90 млрд. Але бюджет має ще один сюрприз.
Частина видатків бюджету не проходять як видатки бюджету.
Вони є прихованими і замаскованими.
Там є спеціальна таблиця, яка розписує всі видатки. В цій таблиці видатків немає двох статей видатків. Вони є в тексті бюджету. Одна з них на „Нафтогаз” – 15 млрд. грн. Друга поповнює статут фонду „Українського банку реконструкції і розвитку” – 5 млрд. грн. Отже, 30, 60 і 20 це 110 млрд. грн. На жаль, це ще не все. Тому що треба до цієї цифри додати так звані державні гарантії по кредитам різним суб’єктам господарювання, основна частина яких стане зобов’язаннями держави. А це 50 млрд. грн. Тобто дуже сумні цифри, тривожні і дуже неприємні.
Я просто не розумію, навіщо свідомо показувати неправдиві цифри, адже з цим бюджетом потрібно бути жити країні і уряду звітувати про виконання його.
В мене складається враження, що дехто поставив мету – якусь дату. Очевидно, що це дата політична. А після того хоч весь світ перевернеться. Цього року бюджет був такий самий. Закладалась цифра доходів 323 млрд. грн. Отримали 291 млрд. грн. На 32 млрд. менше. Це додаткове навантаження,
яке вилізло серйозним, майже рекордним зростанням боргу. Мене дуже турбує те, що цей бюджет на початку своєї підготовки може бути рекордсменом по розміру дефіциту бюджету і наростання боргу країни.
А чи можете пригадати бодай один бюджет за часів незалежності, який би був бездефіцитним абсолютно?
Згадаю. Були у нас кілька випадків – два рази. В 2000 році був профіцитний бюджет, коли країна була на грані дефолту. Країна пережила навіть технічний дефолт. І життя приперло так, що змусило жити в рамках простого правила. І був ще один рік. Здається, в 2002 році. В 2005 році дефіцит був 7,9 млрд. грн. Країна жила з дефіцитом, який ніколи не викликав тривоги. Але останні роки якесь нашествіє іде. Країна влізає в борги, які наростають такими стрімкими темпами, що просто турбує вже мене.
Такий величезний, вже 110 млрд. грн., чим це загрожує для економіки України в цілому і для кожного українця ?
Давайте попробуємо спростити ситуацію. Бюджет країни і бюджет сім’ї мають дуже багато спільного. Масштаби не ті і проблеми не ті, але дуже подібна логіка. Уявіть собі, є сім’я,
доходи якої в місяць 10 тис. грн. Вона розписує видатки. Видатків розписано 20 тис. грн., доходів є тільки 10 тис. грн. Причому вона розписує, хто скільки має право витратити. Розписує витрати на 20 тис. грн. В бюджеті це називається правом витрачати, і це право закріплено за так званими розпорядниками – членами сім’ї. І кожен член має на 20 тис. грн. розписаних видатків. Всі починають робити видатки. А доходів немає. А проблема в бюджеті в тому, що замовляти роботи можна ще до того, як гроші прийшли. Це норма бюджетного законодавства. Бо, наприклад, будівництво ви не можете за один місць чи один день зробити. В результаті замовлення роблять, а оплати потім немає, бо немає ресурсу. Більше того, замовлення можна зробити на ті речі, які в нормальних умовах люди зекономили. Тому що це не першочергові речі. Тобто одне фінансується, а в той же час хтось залишиться без хліба, бо не вистачає грошей. Бо пробують витратити те, чого немає. А якщо позичати, то країна обростає боргами, і в результаті борговий тягар на країну стає більшим і більшим. Оцінка боргу до кінця наступного року буде більш ніж 700 млрд.
грн. Для порівняння я назву вам цифру на початку 2008 року – борг на початку року був 89 млрд. грн.
Отже кожен українець сьогодні вже винен гроші якимось міжнародним організаціям, в яких ці гроші позичаються. Оскільки сьогодні існує дірка в 110 млрд. грн., то зрозуміло, що потрібно буде звідкись гроші забирати для того, щоб покривати видатки на інші статті. Якщо проаналізувати проект бюджету-2014, розробники позіціонують бюджет як бюджет соціального захисту та економічного розвитку. А як би ви окреслили?
Як кілограм паперу. Не знаю, як назвати з економічної точки зору, коли влізають в борги і кажуть, що ми вирішуємо соціальні проблеми. Борг ще ніколи не вирішував соціальні проблеми. Бо коли вам кажуть: хочете зарплату отримувати 1000 грн., то позичте собі. Але позичивши собі ці 1000 грн., доведеться віддавати не 1000 грн., а ще з відсотками. Я, звичайно, зробив певну натяжку. Позичає не лікар, не вчитель чи пенсіонер, а позичає за нього державний чиновник. Але це не міняє суті. Бо віддавати доведеться із своєї кишені. В бюджеті наступного року тільки на сплату відсотків по боргам закладено 45 млрд.
грн. Для порівняння: Міністерство освіти разом з Міністерством оборони 40 млрд. грн. 45 млрд. грн. – гроші, викинуті на вітер. І головне – воно ж проблему не вирішує. Воно тільки посилює проблему. Втягує країну в борговий зашморг. Можливо, багатьом з наших слухачів стане зрозумілим, чому так судорожно кидались в кінці минулого року в пошуках грошей. Не в рішеннях, які б допомогли країні, які б позбулись цієї боргової залежності, а знайти і закрити дірку. Закрити дірку, то, очевидно, це пов’язано з виборами 2015 року.
Тобто це не операція, а це ненадовго притуплення болю?
Це спроба випити і не бачити проблему. Закрили проблему, замалювали, зафарбували і закрили її боргами. Люди цього не бачать. Люди отримують гроші, і вони думають, що ці гроші надійшли з економіки. Ні. Вони надішли з боргу, який доведеться видавати з того кошика, з якого люди отримують мізерні пенсії, зарплати і т.д. Очевидно, що про якісь соціальні речі не можна говорити при такій борговій залежності виплат.
Ситуація економічна в країні настільки серйозна, що вже і уряду не було куди діватися перед новим роком і зізнатися чесно:
після покращення прийшло погіршення і країна перебуває в жахливій ситуації. Це сказав прем’єр Азаров, і, очевидно, як людина, яка скільки років вже керує урядом, і він мав би взяти на себе відповідальність і подати у відставку за ту ситуацію, в яку він привів країну. Цього не було зроблено. Якби у вас запитали поради як у досвідченого економіста і колишнього міністра фінансів, де сьогодні країна могла б зекономити гроші для того, щоб не було так боляче українській економіці?
Перш за все, немає альтернативи відмові життя в борг. Чи був в країні бездефіцитний бюджет? Був. Приперло так, що довелося приймати абсолютно очевидні речі. Ми не маємо права жити в борг. Країна вже обросла боргами, і нам перестали позичати гроші. Так само, як наприкінці минулого року трапилося. Настає момент, коли позичати ви не зможете. В результаті виникають речі, які я зараз не хочу називати. Мало говорити. Говорити сьогодні можна експертам, економістам, опозиції. А є уряд, який покликаний діяти. Жоден уряд не має права не реагувати на ситуацію. Чому я говорю про кілограм паперу, який треба повернути уряду?
Тому що його поправити неможливо. Бо тут треба приймати дуже непрості рішення. Бо бюджет віддзеркалює дуже серйозні системні проблеми. Це в парламенті не зробиш, парламент може тільки погіршити бюджет. Судячи з тих повідомлень, які я чую сьогодні, підтверджується та теза, про яку я говорив. Тому що за даними голови бюджетного комітету до цього бюджету надійшли пропозиції по видаткам на якусь копійку, яка називається 750 млрд. грн. Тому бюджет має бути повернений в уряд для того, щоб прийняти системні професійні рішення. Де ці рішення є? Неправильно за будь-яких умов. Тим більше в нинішній ситуації, коли є якісь священні корови чи чомусь звільнені від сплати податків так звані офшорні різні схеми. Більше того, хочу вас інформувати, що в останній день минулого року, коли був внесений проект бюджету, паралельно розглядався проект закону, як звільнити багатих українських олігархів від оплати податку на прибуток. Очевидно, мало проблем країна має, то треба додати такі. Очевидно, такі речі мають бути усунуті. Ліквідація різного роду офшорних схем це серйозний канал,
який дозволив би закрити дірку. Але, на жаль, не найдеш ці рішення тільки в сфері доходів. Друга частина стосується видатків. Деякі речі теж є на поверхні. А всім відомі проблеми із закупівлями, відкатами, схемами і т.д. Прозорі тендери, прозорі процедури дозволили б зекономити мінімум третину коштів. Коштів, які йдуть на державні закупівлі. На жаль, і це ще не все. Бо є абсолютно очевидне – необхідність змінити логіку соціальної політики, потрібно перейти до нормальної людської логіки. Коли підтримкою користуються не всі. Бо соціальна політика сьогодні орієнтована на того, хто краще живе, хто більше заробляє, хто більше споживає. Бо основний елемент соціальної політики у нас йому ціна. А через цей інструмент підтримка надається далеко не бідним людям. Очевидно і багато інших речей. Наприклад, сьогодні мені задавали питання про підтримку в вугільній промисловості 13 млрд. грн. Собівартість видобутку тони вугілля в 3 рази більше, ніж ціна. Але в той же час у нас є приватні шахти. Вони не отримують дотації. Очевидно, що велика частина цієї підтримки не йде на підтримку українських шахтарів,
а вона йде зовсім на інші потреби. Очевидні рішення, які б треба було тут прийняти і провести приватизацію шахт. Для того, щоб зняти цей тягар із бюджету і щоб ці кошти йшли на інші цілі. Я не назвав вам всіх рішень, але я назвав приклади рішень , які можна шукати.
Які лежать на поверхні. Логіка в ваших словах присутня. Такі дії, такий бюджет, такий перерозподіл державних коштів це свідома шкода економіці?
Мені важко говорити емоційними речами, бо я звик говорити про професійні речі, але дуже важко найти професійну відповідь на питання. Я був на одній передачі з урядовцями, і виглядало так, що я в уряді працюю з урядовцями. Це мене шокувало. Вони відбиваються і постійно заперечують. Я штовхаю на рішення уряд і не чую. Всі розуміють, що в цій ситуації ми не вийдемо самі з кризи. І закривати дірки це не вихід з ситуації, та дірка тільки наростає. Якщо в бюджеті наступного року на сплату відсотків 45 млрд. грн., в 2008 році було менше 4 млрд. грн. В 10 разів – це гроші викинуті на вітер. Це половина дефіциту бюджету, яка є. Тобто борг і дефіцит породжує сам себе.
Я б дуже не хотів, щоб прийшли до ситуації, яку переживали деякі європейські країни, коли скорочення видатків майже не давало результату. Бо настільки великий був борг і такі відсотки вже були по боргах, що непрості рішення не давали ефекту.
Близькі до такої ситуації?
Я не хотів би тут порівнянь робити. Я єдине хочу сказати, що це погана дорога. Я, в усякому випадку, буду закликати в парламенті колег, якщо думати про долю країни, то цей документ треба повернути до Кабміну. Протягом тижня можна зробити новий документ, новий проект бюджету, який би відбивав реалії економічної ситуації і вирішив проблему життя в борг. Хоча б на крок до цієї відповіді зроблено б було.
Проект бюджету готувався, внесено було більше 3000 пропозицій. Ми вже звикли, як приймається бюджет під ялинку, депутати приймають його, абсолютно не бачачи в очі. Опозиція вже визначилася із своєю позицією?
Очевидно, ми не підтримаємо такий документ. Такий незбалансований. Які він несе загрози? От там розписані видатки. Дехто може тішитись, що він більше отримав. Можливо, в ході доопрацювання бюджету до другого читання будуть враховані пропозиції окремих депутатів,
але я їх розчарую: тішитися немає чим. Гарантії того, що проплата буде зроблена, немає. На стороні кошика доходів буде ресурс на 100 з гаком менше. Тобто не буде з чого платити. Позичати таких розмірів це стає проблемно. Навіть той кредит, який взяли, не вирішує проблему. Крім того, ще є проблема погашення обслуговування старих боргів. Два тижні вже пройшло нового року, і життя показало, що можна жити без бюджету. Ми ж живемо без бюджету. Трагедії поки що немає. Нічого страшного не трапиться, якщо ще 10 днів країна проживе без бюджету. Бо країні потрібно, ще раз, не кілограм паперу. Країні потрібен документ, який дає відповідь на проблеми країни.
Ви все правильно кажете, але чи вірите ви, що уряд піде на те, щоб змінити проект бюджету і дослухатись в тому числі до вас і ваших колег по опозиції?
В даному випадку м’яч знаходиться на полі навіть не уряду. Я буду звертатися до колег, які знаходяться в парламенті. Якщо в них є відчуття тривоги, є відчуття того, що цей документ не можна приймати, хочу запропонувати колегам відправити цей документ на опрацювання.
Можна виписати вимоги, які будуть ставитись по граничному розміру дефіциту. Бо ці рішення неможливо технічно навіть опрацювати без парламенту .
Ви говорите про те, що країна не може жити в борг, і це стосується і державного бюджету, і тих боргів, які ми вже взяли за кордоном у різних фінансових організацій в різних країнах чи якісь ще, можливо, візьмемо. Закидають президенту Януковичу, що він поїхав в Москву і підписав з Путіним угоду. Але ж ні Європа, ні МВФ Україні грошей не дали. То, можливо, московські гроші це порятунок для української економіки?
Якби гроші йшли на вирішення проблем країни, то вони б принесли користь. Але ми розмовляли до цього часу, ці гроші не прийшли на порятунок країни. Вони пішли на проїдання. Закрити дірку, а від цього дірка стає ще більшою. Яка відмінність від того, що пропонували Європа чи МВФ? Вони пропонують трошки інакше. Ви починаєте робити кроки, які зменшують вашу залежність від боргів, і ви перестаєте жити в борг – не в один рік, не в один прийом. Вони готові таку програму підтримати. Ця логіка дає вихід з ситуації. Кредит,
який ми взяли у Росії, нічого не зменшує. Минулого року на обслуговування боргу, на відсотки було витрачено 35 млрд. грн. На наступний рік вже 45 млрд. грн. Кожного року цифра зростає. Ми дуже швидко при таких темпах будемо 100 млрд. витрачати тільки на виплату відсотків по боргах. Це тупикова дорога.
Я так розумію, якби ми взяли гроші у МВФ чи Європейського банку реконструкції та розвитку, то однією з умов отримання такого кредиту було б чітке і прозоре використання тих ресурсів? Чи побачили ви щось подібне в підписаних з Москвою документах?
Ні, там немає. Кредит би залучався безумовний. Закрите розміщення євробондів не на відкритому ринку, але там умов немає. Там є тільки відсоткова ставка, і тому ряд ніяких кроків по зменшенню дефіциту не робив. Бо якби була кредитна угода з МВФ, то однією з умов було б припинення життя в борг. Це не означає, що країна позбулася б боргу, але країна показала б дуже хороший сигнал, що вона припиняє жити в борг і демонструє сигнали правильної поведінки. Це надзвичайно важливий сигнал для інвестора. І без чого неможливий будь-який розвиток економіки.
Але, на жаль, документ не дав говорити про нього оптимістично. Я все-таки хотів би зробити один важливий акцент. Я не хотів би, щоб склалося враження, що із цієї ситуації немає виходу. З будь-якої ситуації є вихід. Брак не рішень, а брак є волі. А це, на жаль, вже є проблема не технічна, а вона виходить на політичні речі. Ми все одно змушені будемо це робити, ніхто за нас ці речі не зробить. А ми живемо від дня до дня, аби дожити, бо я був вражений, коли побачив, як уряд робить позики на 8 днів. На 8 днів позики це вже дуже поганий сигнал. Це надзвичайно поганий сигнал. Я не знаю, якого ще сигналу треба чекати. Для фахівця було зрозуміло, ще коли 2009 рік був. Я тоді перший крик підіймав з приводу того, що країна йде дуже хибною дорогою. І, на жаль, з цієї дороги ніяк не хоче зійти. Нічого доброго в цій дорозі немає. Рішення є, країна буде ті рішення приймати. На жаль, ці рішенні зв’язані з непростими політичними рішеннями.
Кожна сім’я розраховує на свої можливості. Очевидно, що держава теж завжди має таку можливість на щось витрачати більше, звідкись взяти,
десь прикрутити свої інтереси і запроси і таким чином збалансувати бюджет.
Це приклад раціональної поведінки. Розмовляєш з будь-якою людиною, то вони самі собі ведуть. Бюджет країни – бюджет сім’ї, в якій 45,5 млн. чоловік. Єдине, коли мова йде про прийняття дуже непростих рішень, то дуже важливо, щоб влада демонструвала сигнал почати з себе. Почати треба з самообмежень на рівні влади, народних депутатів, міністрів, т.і. Люди дуже болісно сприймають, коли є спроба не рухати святих корів. Наприклад, коли ми говоримо про трансформування соціальної політики і в той же час залишаємо небідним українським олігархам можливість не платити податки. Воно ніколи не отримає підтримку суспільства. Тобто поряд з професійними діями потрібні дії, які є елементами моралі. Скажімо, коли мова йде про пільги народних депутатів, то не така велика сума тут економиться. Проблема тут навіть не в сумах, а проблема в моралі. Неможливо допустити, щоб певна частина не найбідніших людей в країні користувалась пільгами, на які не має права.
Депутати із більшості постійно говорять про те,
що потрібно знімати депутатські пільги, але в реаліях ми не зустрічали, щоб у депутатів було вже таке велике бажання зняти з себе депутатські пільги і тим самим продемонструвати свою прихильність до людей, показавши, що вони починають в першу чергу з себе.
Такий проект закону є. Він вже другий рік лежить в парламенті. Його пару разів пробували ставити на середу, коли завжди до нього не доходить. За моїми оцінками, немає на нього голосів. Хоча я вважаю, що це надзвичайно важливий документ цілого пакету рішень, які б могли продемонструвати депутати, почавши обмеження з самих себе.
Ви говорите про проект закону про зняття депутатських пільг. Дуже дивно, але такі проекти закону починають з’являтись у ВР і про них починають голосно говорити напередодні чергових виборів.
Мені дуже сумно, коли насправді є такий елемент. Бо я знаю, і мені неприємно це чути. Хоча наш проект закону був поданий буквально на другий день роботи сесії ВР. Я думаю, що це питання знаходиться швидше в площині моралі.
Слухач: Не лучше ли оставить бюджет 2012 года, чем принимать такой, как на 2013 год?
Вот Янукович бегал по всей стране и нашел самый лучший вариант – взять в долг у России. Через каждые три месяца будет пересматриваться цена. Как может работать Кабмин, если он не знает, какая будет цена и какие договора через каждые три месяца?
Нас переконували, що не можуть подати бюджет, бо немає ціни на газ. А справді, ви ж уважно почитали угоду, де ціни немає. Вона кожного кварталу може бути різною. Це тільки свідчить про те, що це була відмовка. На жаль, 2012 рік теж не є дуже добрим. Навіть за 2012 рік ми теж не отримаємо доходи за моїми оцінками. Але з точки зору збалансованості він більше збалансований, там менша дірка, ніж цей бюджет. Тому я все-таки сподіваюсь, можливо, я ілюзіями живу, та краще вже 10 днів потерпіти, але дати уряду час підготувати проект бюджету з деякими системними рішеннями, провести консультації з опозицією і дати країні шанс на поступовий вихід з цієї непростої ситуації.
„Народ Ісландії відмовився від боргів, взятих урядом, на які не давали згоду. На хвилі протестів це реально. Як оцінюєте таку ідею?”.
Гарна революційна ідея.
Є така річ, яка називається арешт рахунків. Я думаю, що більшість наших слухачів знають, що вся валюта в силу природи використання валюти знаходиться за кордоном. Це нормальна річ. На так званих кореспондентських рахунках. Включаючи резерви НБУ. Тому коли діють такими революційними методами, то відповідь дуже легко шукається. Не тут треба шукати відповідь. Насправді, коли ми вибираємо владу, ми тим самим делегуємо повноваження. Існуюче законодавство такі повноваження здійснює. Очевидно, ми знову вертаємося до теми політичної. Правильний політичний вибір.
У нас буде шанс. Сьогодні очевидно, що в 2015 році.
Все може бути. Може бути і раніше.
Слухач: В 2004 році Віктор Федорович вибив у покійного Кирпи 6 млрд. із залізниці. Йшли вибори. Юлія Володимирівна направила на Донбас 30 млн. для погашення заборгованості по зарплатах і пенсіях. Вони не дійшли. Побудова стадіонів – пішло вдвічі більше, ніж треба було. Хто контролює ці фінанси?
Ви назвали кілька сфер, де можливі ті речі, про які ми згадували. Це зловживання при закупівлях. Я хотів би, щоб у людей не було уявлення,
що є схеми, при яких можна через Казначейство зняти гроші. Там неможливо це зробити. Тому що Казначейство створено з однією метою – в нього технічна функція. Воно бере талмуд, який називається бюджет. Якщо у вас є право на видатки, там сума вказана, то воно тут суму вам пропускає. Але зловживання йдуть, коли вже використання грошей йде. Наприклад, коли купили автомобіль чи ручку, яка коштує 20 грн., а її купили за 50 грн. Коли це відбувається, відбуваються відкати. Є процедури, при яких зловживання мінімізуються. А в деяких випадках вони стають взагалі неможливими. Це відкриті процедури, коли змагання йде у присутності преси, телебачення і будь-кого з бажаючих за одним-єдиним критерієм. Ці можливості виписати можливо. Але, на жаль, таким речам завжди є шалений опір, бо для багатьох інститутів це клондайк.
Існує очевидний вихід із цієї ситуації, в тому числі економічний, в якій сьогодні перебуває країна – зміна влади. Люди, які стоять на Майдані, теж напевно стоять із цією метою. Яке майбутнє у Майдану? Чи в результаті можна буде назвати Майдан успішним?
Це залежить від всіх нас.
Мені дуже подобається настрій багатьох людей, з якими я проводив чимало розмов на вулицях Києва останні два місяці. Настрій людей, на мій погляд, дуже правильний. Є дві сторони задачі. Людям сказали, що нас достало вже. Але люди сказали більше і все більше про це говорять. Людей хвилює, а що буде далі? Важливо думати про образ і правила побудови майбутньої країни. Країни, де люди не заручники, де ситуація і доля людей не залежить від прізвища президента, прізвища прем’єр-міністра. У цьому відношенні Майдан набагато відрізняється від того, що було в 2004 році. У людей є воля спільно виробляти рішення. Мені здається, що Майдан поступово має трансформуватися в форму народовладдя, де обговорюється бачення майбутнього країни, де люди залучаються до вироблення майбутнього країни, і де в майбутньому Майдан стає формою контролю за політиками, за реалізацію того бачення або моделі майбутнього країни, в якій люди бачать своє достойне майбутнє, бачать своє спокійне життя, бачать завтрашній день.
Слухач: Те явище, яке ми знаємо, Майдан почалося 21 листопада і закінчилося 30 листопада.
А потім опозиції потрібно було підіймати весь український народ, усі регіони і пояснювати конкретні приклади про зловживання в закупівлях, а також про інші корупційні дії. Ви цього не зробили, а тільки якісь незрозумілі віче почали влаштовувати. Ви абсолютно не розумієте, як потрібно керувати зараз українським народом.
Я сприймаю ваш революційний запал. Треба відзначили одну важливу річ: не політики підняли людей, люди піднялись. Це є волевиявлення людей. Коли ви говорите про масу фактів, які відбувалися, то це правильно. Ми знаємо про це. Цю частину не треба забувати. Майдан має турбуватися за бачення майбутнього. Нам мало замінити одне на друге, нам важливо побудувати іншу країну. А це потребує бачення, розробки моделі, як ми бачимо країну. Що має відбутися? Вироблення такого бачення має стати другою фундаментальною задачею Майдану, де треба залучити до цього енергію, творчість і ініціативу людей.
Опозиційні сили мають йти різними колонами, чи все-таки потрібно висувати єдиного кандидата?
Я думаю, що тут я не буду унікальним. Я скажу те, що говорять більшість людей.
Звичайно, краще йти одному. Я думаю, що це питання буде вирішено. Здоровий глузд візьме верх. Буде прийнято рішення щодо єдиного кандидата, і будуть всі сили кинуті на підтримку цього кандидата.
Ми сьогодні бачимо лише заяви. Арсеній Яценюк відстоює таку позицію, щоб кілька опозиційних депутатів брали участь у президентських виборах. Пан Кличко говорив про єдиного кандидата. Але ми не побачили програми розвитку нашої країни і виходу із кризи.
Вона існує і в документах партії, і в головах. Я думаю, що тут зараз Майдан ставить задачу нову. Створення тієї програми, де озвучені ініціативи тих людей. Було б просто гріх не використати феноменальну енергію і творчість людей які проявляють бажання своїми руками робити країну.
Як ви вважаєте, на сьогоднішній день опозиційні сили використали на сто відсотків момент і таку можливість?
Я ніколи не буваю задоволений, бо я максималіст. Я думаю, що ми маємо підстави бути незадоволеними. Але з другого боку, ми бачимо проблеми, і дуже важливо на них реагувати. Дуже важливо, щоб кожний з нас відчував дух команди. Бо в даному випадку неможлива робота індивідуально.
Слухач: Мне кажется , что наша власть ведет себя хуже оккупационной. Как сказалось на финансах страны проведение Евро 2012, и будущего Евробаскета и не дай боже будущей Олимпиады.
На жаль, не тільки в бюджеті Євробаскет є і Євро-2012. Вже нібито на порозі 2014 рік, а ще передбачено фінансування по Євро-2012. Не оплачені невиконані роботи. До цього часу не розрахувалися. Це наслідок незбалансованого бюджету.
