Багато хто пам'ятає цього піаніста-екстриміста ще з часів Майдану. Це він тоді грав на жовто-блакитному фортепіано. Піаніно посеред вулиці, суворий музикант у масці із цигаркою в зубах та ніжно-зворушливі мелодії, що птахами вилітали з-під його чутливих пальців і змушували всіх присутніх піднятись слідом за собою хоч на хвильку у вічність. Образ був таким колоритним, що просто не зміг затертися у суєті днів та подій. Богдану та його музиці судилося майбутнє.
Хоча сам музикант у своєму інтерв'ю для нікопольців зізнався, що вперше сів за інструмент на Майдані не для того, аби зіграти іншим.
- Я грав для себе. Стільки у мені накопичилося негативних емоцій за той час, що я просто більше не міг їх тримати в середині. Вихід для них знайшовся у грі на фортепіано, яке стояло просто посеред київської вулиці. Хоча до цього шість років не сідав за інструмент. Так, за цей час я розгубив техніку гри. Але на Майдані я знайшов інше - душу музики. Кожен раз я грав там, як останній раз.
На минулих вихідних, у суботу, 24 січня, Богдан зіграв і для нікопольців. Концерт запланували провести на Європейській площі.
Але вітер був таким сильним та холодним, що піаніно дружно перенесли у більш затишне місце - під музей. До речі, сам інструмент люб'язно надала для виступу 24-та школа.
Публіки, не дивлячись на погоду, зібралося чимало. Цілу годину довелося їй чекати музиканта - він спізнювався через поломку транспорту. Хтось нарікав на холод. Інші згадували часи минулорічного нікопольського майдану, коли й у більший мороз люди збиралися і вистоювали години на вулиці. Треті уявляли, як-то зараз хлопцям на фронті, і що значить це чекання у порівнянні з їх умовами життя.
Отож, Богдан прибув у своїй традиційній балаклаві. Зняв із себе бушлат, залишившись в одному светрику. Попрохав присутніх підійти ближче, бо йому так комфортніше. І заграв.
Холод і перетягування шкільного фортепіано зробили свою справу - воно трохи розстроїлося. Але, не дивлячись на це,музика Богдана зачарувала слухачів.
- Дякую велике! - відгукнулася на подію місцева мешканка. Отримали з дитиною велике задоволення від виступу. Це настільки просто, настільки без пафосу та брехні. Це справжнє. Живе.
Хоч добряче змерзли, очікуючи концерт. Але музика - вона зігріла.
А ось ще одне враження від слухачки:
- Стояла поряд із міліціянтами, що охороняли захід, і так було приємно слухати їх слова підтримки і гордість за такі заходи. Ніколи не подумала би, що це їм може бути цікаво.
Музика - дійсно зброя, зброя, яка призводить до порозуміння.
Сам Богдан - родом із Донецька. Перед Нікополем він побував зі своєю концертною програмою у багатьох містах - Миколаєві, Херсоні, Києві, Дніпропетровську, на Заході України. Після Нікополя він вирушить до АТО. Буде грати на блок-постах, зцілювати мелодіями поранені солдатські душі. Кошти на спеціальне пересувне піаніно Богдану надали декілька простих киян, коли дізналися, для чого воно потрібно хлопцю.
- Я не знаю, де мої випадкові знайомі, яким я розповів про свою ідею АТО-туру, дістали буквально за один день 22 тисячі гривень на інструмент. Можливо, вони самі залізли у кредити. Але величезне їм «дякую» за допомогу. До речі, коли я до цього звертався з проханням про допомогу до столичних багатіїв, на жаль, ніхто з них не відгукнувся.
Нікополь зустрів Богдана тепло. Більше години в одному светрику він грав на холоді свої чуттєві, сумні, героїчні мелодії. Після кожної зігрівав пальці диханням. Потім хтось передав пляшку з гарячою водою для долонь артиста.
Попереду у Богдана - складний шлях до сердець воїнів. Щасти тобі, хлопче! Нехай тільки така зброя, як твоя, лунає у нашому світі!
