З живих людей - два таксисти і п'ять бомжів
На Дніпропетровському автовокзалі в мене трапився ну просто чудовий діалог біля каси:
- Доброго ранку, як мені доїхати до Ялти чи Сімферополя?
- Ніяк
- Не зрозумів.
- Ну, що тут незрозумілого?! Ніяк. Тільки до кордону «Чонгар», далі - пішки, і після кордону пересісти на інший автобус.
Так і довелося. Переходив кордон пішки. Це зайняло менше години, але здавалося - цілу вічність. На кордоні температура повітря була градусів на 10 нижча, ніж в Україні. Одразу після кордону всіх людей забрав «російський автобус», довіз до російського кордону, і тут уже почалося феєричне шоу. У всього автобуса зібрали паспорти, вивели з автобуса, наказали поставити весь багаж перед собою, заборонили розмовляти по телефону, фотографувати, курити. Курити не хотілося, хіба що в останній раз, а дзвонити - хіба що мамі і коханій, попрощатися. Жарти пасажирів у стилі «забрали паспорти, відправлять воювати в ДНР», здавались зовсім не доречними. Було відчуття що ми в'язні, яких «вигрузили» з автозаку. Вся процедура зайняла години дві, після чого ми сіли в цей же автобус і поїхали у Сімферополь.
- Скільки часу і коштів ти витратив на цю подорож?
- Я 24 години добирався з Павлограда до «міста щастя» Ялти. Транспорту з Сімферополя до Ялти не було, довелося сидіти на вокзалі до ранку. Хоча один таксист пропонував за 4000 рублів доїхати до Ялти, я похвалив його почуття гумору і пішов грітися на залізничний вокзал.
У залі очікування на мене вже чекали місцеві жителі, пропонували випити з ними спирту, просили 10 рублів... своя атмосфера. Взагалі, якщо говорити про нічний Сімферополь зараз - це картина постапокаліптичного фільму. Холодно, темно, нічого не працює, з живих людей два таксиста і п'ять бомжів.
На подорож в один бік я витратив гривень 700, але, якщо брати грубо, проїзд на автобусі до кордону і після до Сімферополя можна вкластися приблизно у 500 гривень.
Хто і навіщо їхав на півострів
- Хто і навіщо їхав з тобою в автобусі ? Люди їдуть у Крим відпочивати, працювати, відвідати родичів?..
- Одне можу сказати точно, відпочивати не їхав ніхто. Хоча весь автобус був повний. Їхали всі у справах: хто до близьких родичів, хто щось вирішувати зі своїм майном у Криму.
Пару людей через Крим планували дістатися до Росії на поромі. Не кращий спосіб, як на мене. З великим коханням у серці, мабуть, їхав тільки я.
- Які справи з магазинами на півострові? Чи достатньо там продуктів? Питаю, бо в українських ЗМІ часто розповідають, що Крим залишили без продуктів...
- Не можу говорити за весь півострів, але конкретно в Ялті продуктів не менше, ніж у будь-якому пересічному великому місті України. Інша річ - це ціна!
Працює безліч продуктових супермаркетів. Кардинально відрізняється ситуація з іншими магазинами: одяг, побутова техніка, автосалони і все інше здебільшого закрито. Я так розумію, що більша частина українського бізнесу існувати на півострові не змогла.
- Скільки коштують основні продукти, проїзд, житло? Люди середнього достатку можуть собі дозволити це?
- Я не буду заморочувати цінами, щоб не наговорити тут щось не так. Але у середньому ціни на продукти у три рази вищі, ніж в Україні. Проїзд дорожчий удвічі. Хоча бензин у Криму значно дешевший, ніж в Україні. Зняти квартиру в Ялті на місяць, десь подалі від центру, коштує 8-12 тисяч рублів на місяць.
По поточному курсу гривні до рубля, на той час що я був там (1:2 в середньому), це виходить 4-6 тисяч гривень на місяць. Рахуйте самі.
Люди середнього достатку - дещо абстрактне поняття. Наприклад, туристи з Москви з середнім достатком можуть собі дозволити таке життя.
Для українця Туреччина і Єгипет з належним рівнем сервісу обійдуться у таку ж ціну, що і Ялта.
В інформаційній блокаді
- Що можеш сказати про настрої кримчан? Чи задоволені вони життям у Росії?
- Хворі люди є всюди, дехто й досі, купивши собі на половину пенсії портрет Путіна, а на іншу - гречаної крупи, кричить з балкону старої «сталінки»: «Путин - президент мира!» Але в цілому рівень російської псевдо-патріотичної ейфорії спадає. Люди починаюсь замислюватися над тим, що відбувається. Багато з тих, хто кричав «Крим наш!», нервово згадують, що і при Україні жилося нібито непогано.
Найцікавіше те, що півострів перебуває у тотальній інформаційній блокаді: ні повноцінного зв'язку з материковою Україною, ні української преси, ні телебачення... До більшості українського інтернет-сегменту також немає доступу. Тобто з Криму не можна зайти на певні українські сайти, портали, навіть групи у соціальних мережах.
Тому навіть та частина людей, кому є чим думати, не можуть критично сприймати інформацію і живуть за принципом: «В Криму тепер погано, але хоча б фαшиcτів немає і дітей не їдять, як в Україні».
- Коли знову сподіваєшся відвідати півострів?
- Коли назбираю грошей і наберусь мужності, адже тепер поїздка у Крим - непростий квест.
{module Права}
