В цьому році весь цивілізований світ відзначав 70-ту річницю перемоги над нацизмом у Європі та завершення Другої Світової війни. Напередодні ж державного свята українці вперше взяли участь у Дні пам’яті та примирення, який надалі відзначатиметься щорічно.
Після підписання наказу Президент України Петро Порошенко у своїй промові наголосив: «8 травня – це день пам’яті, це данина загиблим, ми повинні низько схилити голову перед ними. 9 травня – це день вшанування живих. Ми повинні прийти і вшанувати ветеранів, які віддавали все, що є, для перемоги, та забезпечили мир».
8 травня видалося дуже напруженим для школярів і вчителів СШ № 8. Після лінійки, присвяченої пам’яті та примиренню, на яку були запрошені учасник війни Єлизавета Іванівна Авер’янова, учасник бойових дій в Афганістані Віталій Кукушкін і учасник бойових дій Другої Світової війни Петро Сергійович Солодовніков, на них чекало тяжке випробування.
Оскільки ветеран і учасник бойових дій за станом здоров’я не зміг здолати довгу дорогу до учбового закладу, волонтерська група 6-А класу, не марнуючи часу,
з квітами та солодощами відправилася сама до Петра Сергійовича, а старшокласники, ковтаючи солоні сльози, вишикувалися на лінійку-реквієм вшанування пам’яті колишнього випускника школи Сергія Рибченка, що загинув у зоні антитерористичної операції. Для мужнього чоловіка це була друга війна, у 80-х він служив у складі прикордонних військ в Афганістані, та, коли почалися бойові дії на Сході України, Сергій добровільно пішов у воєнкомат. У зоні АТО його призначили на посаду командира мінометного взводу. Герой, який віддав своє життя в ім’я України, загинув 5 грудня 2014 року.
В цілковитій тиші дружина Сергія Рибченка Оксана та заступник міського голови Ольга Коник відкрили меморіальну дошку. Пекуча і терпка хвилина мовчання, промови кращого товариша Володимира Непопалова, Ольги Коник, сумні до нестями очі начальника відділу освіти Валентини Сафонової, пісні у виконанні Єлизавети Кашлюченко та Валерії Бутурліної рвали серце на маленькі шматочки.
- Моєму учневі Сергію Рибченко 6 вересня 2014 виповнилося 46 років. Всього 46! Здавалося б, попереду прекрасне життя.
Пройшов Афган, виростив і вивчив сина, виправдав надії батьків і нас – вчителів, ставши справжньою Людиною. Сьогодні ми схиляємо голови і дякуємо тобі, Сергію, за мужність, за твою величезну любов до України. Велика подяка мамі Антоніні Іванівні, яка виростила такого сина. Спасибі дружині Оксані за підтримку героя, а син Владислав нехай все життя пишається таким батьком…, - у старенького класного керівника Рози Моісейовни Сумарокової від хвилювання тремтіли руки, а мати, виплакавши вже всі очі, сумно вдивлялася у портрет свого сина, якому назавжди лишилося лише 46.
Війна. Яка дорога її ціна. Скільки б хлопці могли всього зробити, скільки б зазнати та принести радощів могли... Навічно в пам’яті земляків залишаться імена та прізвища випускників СШ№ 8 воїнів-інтернаціоналістів Едуарда Соболєва і Олександра Шиханцова, героїв АТО Руслана Кулібаби, Сергія Рибченка і Андрія Асмолова. Це їм сьогодні принесли і поклали до дошок море квітів представники ради ветеранів прикордонних військ, міської ради, громадських організацій, учні школи.
Ми віримо, що наша Україна буде жити у мирі та злагоді, бо найвища нагорода для людини – це життя, а для загиблих – пам’ять.
Людмила Міщенко
