Потік поранених почав заповнювати лікарні міста після того, як спалахнули запеклі бої в Мар’їнці і Красногорівці під Донецьком. Поранених доправляють з Донбасу санавіацією, тому з аеропорту цілодобово безперервно мчать з сиренами машини «швидкої допомоги». Лікарі звернулися до населення міста й області допомогти із забезпеченням кров'ю, яка вкрай потрібна під час хірургічних операцій.
Уже з ранку в четвер добровільні донори почали займати чергу в обласній станції переливання крові. Як розповідає заступник головного лікаря медичної частини Валентина КАЩАК, всього через дві години роботи зареєструвалося 130 осіб. «Люди йдуть, щоб допомогти пораненим бійцям. Кров прийматимемо, поки є охочі. Приймати їх будемо і в п’ятницю. Субота – теж робоча», – говорить вона. Серед тих, хто здає кров, є люди різного віку – в основному студенти, молодь, але є і ті, кому вже за сімдесят. «Беремо кров не у всіх поспіль. Відсотків 10-20 – відсів, адже люди різні приходять: хтось хворів на гепатит, переніс пологи або операцію, а хтось і татуювання зробив місяць тому. За цим ми суворо стежимо»,
– говорить Валентина Миколаївна.
Взагалі, препарати крові зараз поставляють для поранених бійців в першу чергу. «Доставляємо на першу вимогу лікарів, але банк крові потрібно постійно поповнювати. Тому приймаємо по 80-100 людей за день. Крім того, у нас є виїзна бригада – сьогодні вона працює, наприклад, в Новомоськовському районі. Якщо виникає гостра потреба – звертаємося до постійних донорів, які здають кров уже багато років, ми їх дуже добре знаємо», - розповідає начмед. Серед постійних донорів є і 69-річний Володимир Ніколаєв, якого кілька років тому нагородили званням Героя України. Таких людей можна вважати подвижниками, оскільки оплата за здану кров – майже символічна. Тих, хто приходить здавати зараз, взагалі не цікавить це питання.
«Я прийшов, щоб здати кров для хлопців, які захищають Україну», – каже 29-річний сантехнік Емін Мамедов. За його словами, кров він здає вже не вперше – приходив ще взимку, коли йшли бої під Дебальцевому. Зараз Емін і сам збирається на службу в добровольчий полк «Дніпро-1», проходить медичну комісію. Поруч з реєстрацією стоїть черга з тих, хто здав кров і отримує довідку. «Я прийшла, тому що так вирішила, - посміхається робітниця комунального підприємства Лілія. – Сподіваюся, що моя кров згодиться пораненим бійцям». Лілія говорить, що її сина теж нещодавно призвали до армії – з квітня він служить в Національній гвардії, і цілком можливо, незабаром поїде до зони АТО. Інший донор Павло Миколайович – пенсіонер. Він почув по телебаченню, що проводять акцію щодо здачі крові, і вирішив, що має допомогти пораненим. Його в армію за віком вже не беруть, тому прийшов на станцію переливання крові з наміром хоч так послужити Україні. «Якщо не я, то хто ж?» – відповідає він запитанням на запитання.
