Здається, зовсім недавно, неначе пташенята, випурхнули із рідного гніздечка – Нікопольської школи мистецтв – випускники 2015, а вже й ювілейний 2016 майже досяг золотої середини.
В рік двадцять п’ятої річниці незалежності України «кузня талантів», яка єдина в нашій державі четвертий рік поспіль навчає дітей безкоштовно, теж святкуватиме багатозначну дату – 70-річчя з дня народження.
Само собою зрозуміло, що викладачам боляче з року в рік розлучатися зі своїми вихованцями.
Крок за кроком вони прищеплюють малечі любов до вибраного інструменту, допомагають їй осягнути ази художньої майстерності, музичного та образотворчого мистецтва, непомітно вкладаючи в душі підростаючого покоління естетичний смак.
Звичайно, навчатися відразу у двох школах не легка справа, тож 77 випускників у святковій залі зустріли фанфарами і оплесками.
У такий радісний, але й трохи сумний день, Анастасія Верещак, Данііл Соколовський, Дар’я Тихонова, Анна Кречко, Сергій Титов, Сергій Разумов, Дмитро Разумов, Вікторія Катран, Таїсія Жбанчик, Софія Юркевська, Дар’я Решетникова та Маргарита Ріхтарич отримали свідоцтва про позашкільну освіту разом з Похвальними листами за відмінне навчання.
Юлії Онікієнко, Дарії Коваленко, Владиславі Нестерьонок, Валерії Логвіненко окрім головного документу були вручені Грамоти за добрі успіхи у навчанні, значні конкурсні досягнення, активну участь в культурному житті школи і міста.
Зі сльозами на очах оголосила прізвище свого випускника завуч-викладач Лариса Скрипченко, бо жоден виступ ансамблю скрипалів не відбувався без Богом обдарованого соліста Ярослава Гребенюка. Міцно потиснувши руку, директор школи Анатолій Лисенко побажав юнакові, який закінчив відразу клас скрипки та художнє відділення, величезних досягнень на творчій ниві. Дійсно, своєю грою хлопець пронизує глядачів, неначе стрілами, а музичний інструмент, злившись з ним в одне ціле, то плаче, то сміється, «то біжить, мов кінь зірвався з вузд, то дзюрчить, як хлюпається рибка».
2016 навчальний рік був дуже плідний відносно конкурсів, фестивалів, концертів, тож молодші школярі, радіючи довгоочікуваним канікулам, безтурботно плескали в долоні, а майбутні абітурієнти різних навчальних закладів в останнє демонстрували свій хист з рідної сцени.
Останніми акордами свята був чудовий «капусник» з гумором і піснями, подяка вчителям від батьків, батькам від вчителів, світлини на пам’ять та букети квітів улюбленим викладачам.
