Моя робота зовсім не була пов’язана з шиттям До початку повномасштабного вторгнення Юлія Агафонова-Горгуль працювала у сфері туризму. Вона родом із Торецька на Донеччині, але з 2005 року живе та працює в Дніпрі. Каже, що війна для неї розпочалася ще в 2014 році, адже вже тоді вона допомагала нашим військовим боротися за Україну. “Моя робота взагалі не була пов’язана з шиттям. Коли все це почалося, я була дуже рада, що вмію шити і маю машинку. Колись я займалася хенд-мейдом, робила іграшки. Але це було дуже давно та шила я лише для себе. Тоді я ще не вміла виготовляти матраци та постільну білизну. Для мене це було вперше, але я дуже хотіла допомагати цивільним і військовим. Ця ідея народилася зненацька”, — розповідає про початок діяльності волонтерка. Почалось усе в березні з подушок та матраців для шелтерських центрів, які були зовсім не готові до такого великого потоку переселенців, що тікали від війни. Дніпро — це найближчий регіон, де відносно безпечно, тож більшість людей спочатку поїхали саме туди. “Вперше я почала шити в лютому, а на початку березня вже передала перші подушки в шелтер.
Там працювали мої знайомі й якось обмовились, що їм дуже не вистачає ковдр. Тоді я подумала, що мені варто спробувати. Ніколи до цього я не шила таке, але раптом вийде”, — згадує Юлія. Хвостаті переселенці теж отримують вироби від волонтерки | Фото Юлії Агафонової-Горгуль Спочатку матеріали збирала по сусідах “Я дістала всі свої запаси, що мала: там був якийсь холлофайбер, трошки тканини. Потім запитала по сусідам, у кого що є. Я знаю, що в багатьох людей похилого віку ще з радянських часів залишалася тканина. Тоді мені почали приносити матеріали сусідки-бабусі. Із них виходили чудові матраци”, — каже волонтерка. Але таких ресурсів виявилося недостатньо. Замовлень на матраци та подушки ставало все більше, а власні ресурси вже почали вичерпуватися. “Якісь невеликі гроші були в мене в запасі. Їх я витратила на закупку синтепону й тканини. Тоді вже мої знайомі волонтери почали говорити, щоб я виклала номер картки в соцмережі й попросила допомоги там. Для мене це було дикувато. Я не звикла просити, а звикла заробляти самостійно, ще й допомагати ще комусь. І в квітні я наважилась і опублікувала перший пост.
Попросила тих, хто має можливість і може допомогти, донатити на матеріали”, — розповіла Юлія. І люди дійсно відгукнулися. Спочатку Юлії допомогли її знайомі зі Львова — вони закупили синтепон та тканину й відправили волонтерці в Дніпро. Потім почали надходити донати. “Люди почали скидати гроші мені на картку: хтось 50 гривень, хтось 20, хтось 5. Мені писали, вибачалися, що так мало. Але це насправді не мало. Це великий вклад", — пояснює волонтерка. Неважливо, гривня, 5 чи 20. Копійка до копійки і в нас виходить цілий матрац для хлопців. Зазвичай він обходиться у 220-280 гривень за штуку Необхідні матеріали Юлія Агафонова-Горгуль закуповує тільки на оптовій базі. Тепер у неї навіть є там власна знижка. “Усі ці гроші йдуть на закупку тканини й синтепону. Я збираю необхідну суму та їду купувати оптом. Мені важливо зберегти кожну копійку, тому роздрібні магазини точно не для мене. Там я зможу купити матеріалів на 2-3 матраци, а якщо я поїду на оптовий ринок, за ці ж кошти виходить 10-15 матраців. У мене вже є в тому магазині знижка. Вони знають, для чого я це все купую,
тому продають ще дешевше”, — радісно каже волонтерка. Перший матрац вийшов кривенький, але ж з любов’ю Зараз Юлія виготовляє матраци, подушки, постіль та інше споряддя для сну вже віртуозно. Каже, що шиє вже, як конвеєр. Але про перші спроби згадує з гумором. “Спершу я вирішила пошити ковдру. Пошила, але вийшло щось трошки кривеньке й вузеньке. І я так подивилась, подумала, що це може бути дуже непоганим матрацом. І перші мої шість матраців були такі ж, але ж пошиті з любов‘ю і теплом. Їх я передала разом з подушками у підрозділ нашої ТРО. У мене вирвали їх з руками й ногами, чому я була щиро здивована. Виявилося, що такого зараз дуже не вистачає”, — розповідає про перші свої вироби волонтерка. Далі Юлія розпочала шити все більше й більше речей. Вони їхали як на фронт на Донеччині й Харківщині, так і переселенцям, які також цього потребували. Всі комплекти Юлія шиє сама, а потім через інших волонтерів передає на фронт | Фото Юлії Агафонової-Горгуль “Замовників шукати не приходиться. Колись ми з іншими волонтерами замовляли для розвідників тепловізор, то коли вони приїхали,
щоб забрати, й почули, що я шию матраци, то були дуже здивовані. Один з них взявся за серце, й каже: “Знаєте, як ми шукали таку людину. Нам так треба матраци, 50 штук”. Я, звісно, погодилася. Мені також постійно телефонують знайомі волонтери із проханням пошити білизну чи матраци. Тому зараз я весь свій час приділяю цьому”, — каже Юлія На питання, скільки вже вдалося виготовити комплектів білизни й не тільки, волонтерка відповісти не може, бо кількість перевалила, мабуть, вже за тисячу. Каже, що обов’язково порахує після закінчення війни. Я весь час намагалася порахувати, скільки я вже пошила. На початку ще хоч якось рахувала, але вже на 400 комплекті просто збилась й вирішила, що підіб‘ю підсумки вже після перемоги “Я роблю це не для піару, а тому що вважаю це своїм покликанням. Я хочу допомагати хлопцям й дівчатам на фронті, бо вони захищають нас. Мені часто телефонують військові й розповідають, наскільки мої речі їм допомогли: комусь врятував життя мій матрац, а хтось одним укривається, а на іншому спить. Мені це дуже гріє серце і тішить душу”, — щиро каже волонтерка. Реквізити для допомоги Якщо ви бажаєте допомогти волонтерці та воїнам зі Збройних сил України спати в хоч трохи комфортних умовах, надішліть пару гривень за цими реквізитами: 4731 2196 1769 8687 (Приват); 5375 41150 772 9494 (Моно). Пам"ятайте, що кожні 2, 5 чи 20 гривень — це комфорт захисника або врятоване життя на фронті. Капелан Леонід Номерчук возить допомогу в гарячі точки. Там він обвінчав пару під обстрілами Художник з Донеччини Борис Шелегов продає картини на підтримку ЗСУ. Він намалював загибель "совка" Волонтери "Плурітона" евакуюють тварин із гарячих точок. Хвостаті стають заручниками війни
