Колишній будинок Бабушкіна на розі проспекту Д. Яворницького (тодішнього Карла Маркса) до 1943 року був одним із найкрасивіших будинків головного проспекту Дніпра. Невдале післявоєнне відновлення перевело його в розряд «фонової» забудови, а його колишня пишність залишилася лише на старих світлинах, повідомляє Дніпровська панорама, посилаючись на матеріали Валентина Старостіна.
Ділянка на розі Катерининського проспекту та Первозванівської (Короленка) вулиці з XIX століття знаходилася в межах величезного Троїцького базару, що займав територію значно більшу за сучасну центральну площу Героїв Майдану (колишня пл. Леніна). У 1860-х роках на цій ділянці почалося будівництво кам'яного вітальня торгового ряду, де кожен із купців будував свою лавку відповідно до спільного проекту. З моменту нового будівництва лавками на цьому місці беззмінно володіла купецька родина Бабушкіних, на чолі з Костянтином Бабушкіним. А після його смерті в 1897 році, торгівля і більшість майна дісталися одному з його синів – Андрію Бабушкіну.
Андрій Костянтинович не надто займався своєю нерухомістю,
і в 1910 році в його лавках ще зберігався дух старого торгового ряду з відкритими галереями, дерев'яними підлогами та погребами. Тільки у 1911 році він отримав у Міської Думи право на перебудову крамниць у чотириповерховий будинок з магазинами та конторами. Будівництво будинку було розпочато у січні 1913 року, а до серпня будівля була вже повністю закінчена. Такі темпи будівництва, які тоді називали «американськими», ніяк не позначилися на його якості. Будівля у стилі модерн мала раціональне планування, сучасні конструкції, та найбагатше оздоблення фасадів та приміщень. Автором проекту будинку виступив катеринославський архітектор С.В. Віленський.
Підвал та перші два поверхи нової будівлі займали магазини, а верхні поверхи відводилися під контори. Серед орендарів можна назвати Катеринославський Союз установ дрібного кредиту, який працював тут із осені 1913 року. З серпня 1914 року тут працювало Катеринославське товариство заводчиків та фабрикантів. На початку 1917 року відкрився магазин земського кооперативу.
У міжвоєнні десятиліття будинок був одним із небагатьох корпусів Нижньо-Троїцького ринку,
який повністю продовжував використовуватися за первісним призначенням. Тут працювали: «Мисливець і звірів», «Динамо», «Піонер», інститут Головпроект, Металобуд-трест, Промбудпроект. Загалом кількість магазинів та установ перевалювала за два десятки. Навіть у період німецької окупації тут працювали комісійні магазини Осипова та 1-го Дніпропетровського торгового товариства.
Після пожежі, що знищила будівлю восени 1943 року, вона довго стояла в руїнах. Лише 1949 року архітектором К. Клебановим було виконано проєкт відновлення для розміщення гуртожитку тресту Дніпровськпромбуд.
При відновленні фасад будівлі був перероблений відповідно до післявоєнного стилю, що викликало серйозну критику з боку влади. У той небагатий час було незрозуміло, навіщо «витрачати свій робочий час на пошуки нового архітектурного стилю, з нагромадженням колон і корінною переробкою фасаду, що добре зберігся». Але жодних принципових змін проекту за цією критикою не було.
Відновлення будівлі проводилось у 1950-51 роках. Після закінчення робіт створене торгове приміщення на першому поверсі було передано під розміщення Центральної рибної крамниці, яка пропрацювала тут до 2008 року. А 1960 року в приміщеннях гуртожитку тресту розмістився готель «Перемога». І лише після її закриття на початку 1970-х років будинок було передано інституту Укрдіпрокомунбуд.
Нагадаємо, раніше ми писали: Унікальне місце сили. На Дніпропетровщині є свій "Байкал" Приголомшливі види
