
Український вільний університет в Мюнхені / фото Світлани Сікварової Бахмутський краєзнавчий музей розпочав співпрацю з Українським вільним університетом в Мюнхені — одним з найстаріших приватних навчальних закладів Німеччини та єдиним у світі вищим навчальним закладом поза межами України з українською мовою навчання. Дві установи спільно вивчатимуть життя в Таборах переміщених осіб (Ді-Пі таборах) 1945-1950 років та шукатимуть сліди бахмутян там
Про це повідомила працівниця краєзнавчого музею Світлана Сікварова у Facebook.
Бахмутяни в таборах переміщених осіб 1945-1950 роківЗа словами Світлани Сікварової, університет має одне з найбільших зібрань архівних матеріалів з життя українців на еміграції, а особливо стосовно життя в Таборах переміщених осіб (Ді-Пі таборах) 1945-1950 років.
В них тимчасово проживали в’язні концентраційних таборів, виявлені переважно на території Німеччини та Австрії після перемоги у Другій світовій війні, а також військові та цивільні біженці, які вирішили залишитися в еміграції. Станом на 1947 рік, у таких місцях перебувало 1,6 мільйона біженців,
серед яких налічували 200 тисяч українців.

Газета, що виходила в Федеративній Республіці Німеччина (ФРН) / фото Світлани СікваровоїБахмутський краєзнавчий музей вже почав вивчення архівних матеріалів Мюнхенського Українського вільного університету на предмет життя бахмутян в післявоєнних таборах та у Німеччині в цілому.
Також представниця музею звернулася до читачів, попросивши їх поділитися історіями з життя знайомих, які перебували в Ді-Пі таборах, а особливо про їх подальшу долю. Якщо ви знаєте таких людей або маєте історії про них — звертайтеся до представниці музею у Facebook.
Українці в Німеччині після Другої світової війниОдразу після закінчення війни кількість українців на теренах Німеччини становила до 3 мільйонів осіб. Утім, ця цифра досить швидко скоротилася після добровільної або примусової репатріації до СРСР.

Післявоєнний журнал у ФРН / фото Світлани СікваровоїСтановище українців, які не хотіли вертатися до СРСР, було складним, особливо у період масової репатріації (повернення на Батьківщину) 1945-1946 років, адже переміщених осіб ідентифікували згідно з їхнім громадянством,
а не національної приналежності. Додаткові складнощі виникали й через те, що західні союзники зобов’язувалися підтримувати радянську політику примусового повернення громадян до СРСР. Не повертатися в таких умовах могли лише уродженці західної України, як колишні польські громадяни.
У 1948 році США, Канада та інші країни прийняли рішення дозволити імміграцію на свої території переміщеним особам, в тому числі й українцям. Такою можливістю дуже швидко скористалася велика кількість людей, через що чисельність української громади в Німеччині зменшилася до 20 тисяч осіб. Політичним та культурним центром для цієї групи став Мюнхен – столиця Баварії.
Читайте також
- Людей живцем замурували в стіну: як нацисти знищували євреїв в Бахмуті
- Спогади містян: як звільняли Бахмут від німецько-фαшиcτських загарбників у 1943 році
- Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому
Запис Бахмутський музей вивчатиме життя українців в Ді-Пі таборах 50-х років спершу з'явиться на Останні новини України | Бахмут IN.UA.