Донецьк

«Спали з мертвою 4−5 днів». Дівчина розповіла про дитинство та смерть сестри, тіло якої 18 років пролежало в квартирі у Костянтинівці

8 грд•NV

У липні у Костянтинівці правоохоронці виявили муміфіковане тіло 22-річної дівчини Дарини, яке протягом 18 років її мама зберігала у власній квартирі. Про злочин у 2025 році повідомила молодша сестра загиблої Заріна.

Більше про своє дитинство, пережиті травми та смерть сестри Заріна розповіла hromadske.

Складне дитинствоЗа словами дівчини, вони з сестрою росли лише з мамою. Заріна не знала про свого батька нічого окрім його ім'я та прізвища. Родина жила бідно, адже коли молодшій сестрі було п’ять років, мама Ольга перестала працювати. Виживали на виплати мами-одиначки і додаткову субсидію.

Коли Заріні було вісім років, за словами дівчини, її мама почала змінюватися. Це сталося після смерті батька Ольги.

«Я більше запам’ятала маму вже в цьому її зміненому стані. Вона заклеювала вікна папером, спала із сокирами під подушкою. Тоді вона казала, що бачить щось, чує голоси. Я цього не бачила й не чула. І було дуже дивно, що я відчуваю одне, а мама — зовсім інше», — розповіла Заріна.

Дівчина розповіла, що її мама була проти будь-якої комунікації з іншими людьми,

а саму дівчину в школі били через те, що вона була з бідної сім'ї. Саме тому, за словами Заріни, вона не могла розповісти комусь про те, що відбувалося вдома.

«Мене булили однокласники, вчителі мене принижували, казали, що я бідна, постійно допитували, чому в мене така мама. У мене не було відчуття, що хтось із дорослих може допомогти», — розповіла дівчина.

Заріна згадує, що у 2004 році родина голодувала. Її сестра вчилася в училищі, отримувала стипендію, яку приносила додому, щоб хоч якось прогодувати себе, сестру та маму. Проте коли Заріні було вісім років, окрім стану мами змінився і стан її сестри.

Смерть сестри«Приблизно тоді ж, коли мама змінилася, у сестри почалися серйозні проблеми зі здоров’ям. У неї був сильний псоріаз і якісь напади — можливо, епілепсія. Спочатку мама викликала швидку. Але потім зовсім перестала водити сестру до лікарів.

Під час нападів сестрі здавалося, що вона помирає. Вона могла кричати. Мене це дуже лякало. Її теж, бо не розуміла, що з нею відбувається. Вона продовжувала ходити в училище, але й там у неї траплялися напади.

Через це її почали булити, друзів вона там не мала. Потім вона взагалі перестала виходити з дому. Після смерті її не шукав ніхто.

Це сталося 19 грудня 2006 року. Моя сестра кричала весь день, а ввечері вона перестала… Мама сказала, що Дарина жива, що її треба покласти в ліжко й відігріти. Ми спали з мертвою людиною 4−5 днів в одному ліжку. Потім я побачила зміни на тілі й сказала про це мамі. Вона перенесла Дарину на інше ліжко. Протягом місяця я бачила, як тіло розкладається", — розповіла Заріна.

Життя після смерті ДариниКоли старша сестра померла, молодшій було 12 років. Мама заборонила їй розповідати про те, що сталося, будь-кому.

«Якось сусідка Наталя прийшла з поліціянтом і працівниками ЖКГ, які перекривають воду. Вони вибили нам двері й побачили сміття. Але до кімнати, де лежала моя сестра, не заходили. Подивилися на мене й сказали: „О, ще одна хвора росте… ще одна ку-ку“. Перекрили воду й пішли», — пригадала Заріна.

Дівчина розповіла, що її мама не платила за комунальні послуги, тому їм відключили світло, воду та газ. Заріна не могла сходити в душ,

а мама не пускала її на медогляд у школу. Окрім цього Ольга перестала виносити сміття з квартири, а в туалет жінка з донькою ходили в пакети.

«Після смерті сестри я майже весь сьомий і восьмий клас не ходила до школи, а потім у дев’ятому не склала іспитів. Мама якось комунікувала з учителями, та вона була дуже агресивною у спілкуванні, постійно всіх у чомусь звинувачувала», — розповіла Заріна.

Натомість, за словами дівчини, мама змушувала її шукати їжу на кладовищах. Заріні не зарахували дев’ятий клас і вона не склала іспити, проте пізніше вмовила маму записати її у вечірню школу та врешті отримала атестат, після чого пішла працювати на теплицю в Костянтинівці, проте і тоді дівчина нікому не розповіла про те, що коїться в її сім'ї.

Пізніше, наприкінці 2013 року, коли Заріні було 19 років, вона переїхала в Київ та влаштувалася працювати офіціанткою, а потім на касу в магазині. Дівчина продовжувала спілкуватися з мамою та забезпечувати її.

Розголос історіїЗаріна розповіла, що вперше пішла на психотерапію, коли їй було 26 років. Проте коли вона намагалася розповісти про те,

що пережила в Костянтинівці, психотерапевтка не дослухала і сказала, що не витримає.

«Потім я знайшла юриста. Це був, мабуть, 2021 рік. Розповіла йому. Це вперше хтось почув цю історію повністю. Він сказав: „Заріно, не треба цього чіпати. Минуло багато часу. Як ти це доведеш?“. <...> Згодом я знову почала терапію. Через довгий час я вирішила розповісти психотерапевтці цю історію. Вона була першою, хто сказав: „Заріно, із цим треба щось робити“. Вона дивилася на це з погляду мого зцілення, бо жодна терапія не допомогла б, якби я далі носила це всередині», — розповіла Заріна.

Влітку дівчина з адвокатами звернулася до правоохоронців, після чого й виявили муміфіковане тіло її загиблої сестри у квартирі в Костянтинівці, де на той момент ще мешкала Ольга.

Дівчина зазначила, що її мама не була наркозалежною та не вживала багато алкоголю. У серпні 2025 року молодша донька забрала Ольгу з Костянтинівки до Києва через наближення фронту. У листопаді Ользі повідомили про підозру у злісному невиконанні обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки,

та у нарузі над тілом померлої людини, адже тіло Дарини 18 років пролежало в квартирі.

«Зараз моїй мамі призначена судово-медична експертиза. Моя єдина надія — що їй встановлять діагноз і буде якесь подальше рішення. Можливо, її покладуть у клініку. Бо я не справляюся. Не можу і не хочу, тому що тепер ця ситуація сприймається значно важче.

Я сама кремувала сестру. І мама, мабуть, навіть не знає, що я це зробила. Експертиза встановила ненасильницьку смерть. Але після 18 років важко точно визначити причину.

Що я відчуваю до мами зараз? Якщо думати, що вона хвора людина і їй потрібна допомога, то мені її шкода. Таке може статися з будь-ким. Ми опинились у просторі, де були невидимими. Але з іншого боку, у мене дуже багато негативних емоцій. Зараз я поставила собі за мету побудувати нормальне, щасливе життя. Це мій обов’язок перед собою — зробити своє життя хорошим, бо мені дано шанс вижити.", — додала Заріна.

фронт, школа, газ

Читайте ще