Донецьк

На Донеччині пенсіонерка доглядає 40 кущів винограду попри постійні обстріли

1 лип•AgroNews

Чотири десятки кущів винограду вирощує 76-річна Зоя у прифронтовій Ясногірці під Краматорськом. Займається виноградом вже 15 років. Каже: коли порається з рослинами, відволікається від вибухів навкруги, пише agronews.ua.

Частина її родини евакуювалась, сама ж жінка не хоче залишати господарство і будинок, який зводила разом з чоловіком. Його вже немає, діти виросли, розважає Зою кішка Луна.

На своєму подвір’ї Зоя Яківна вирощує виноград, овочі, квіти та фруктові дерева. Каже, деякі груші залишилися ще від бабусі.

«У мене все росте. Оці мої груші вічні. Їм років, мабуть, 60. Від бабусі залишилися», — розповідає жінка.

Виноградом жінка займається вже півтора десятка років. Починали цю справу разом із чоловіком. Нині має з чотири десятки кущів. Каже, рослини потребують постійного догляду.

«Його треба удобрювати, його треба поливати, його треба вчасно обприскати, щоб хвороб не було», — каже Зоя Яківна.

Серед десятків кущів є різні сорти винограду. Урожай жінка фотографує та зберігає світлини в телефоні. «Юліан або Преображеніє, я плутаю, вони подібні», — показує вона фото.

Окрім винограду, господиня вирощує овочі та тримає теплицю. Восени робить запаси на зиму.

«Все, що в городі, все потім у погребі. Сік, варення. Соління, консервація, томатний сік. І кетчуп тут є, і синенькі», — розповідає Зоя.

Погріб під час активних бойових дій у 2022 році він став укриттям для родини.

«Зараз не ховаюсь, а тоді ще в 2022 році тут одне ліжко стояло, тут друге, посередині було вільно. І ми тут ховалися», — згадує Зоя Яківна.

Чоловік Зої помер, один з її синів воює, донька з онуками евакуювались. Не дає нудьгувати кішка Луна.

«Бахи безкінечні. Хоч, слава Богу, мене це оминає, але люди страждають усе одно. У нас ось скільки загиблих. Двоє, їхня жінка і свекор, теж жінка молода. За що тільки — незрозуміло», — говорить Зоя.

«Мені треба себе зайняти, щоб цю ситуацію якось прикрасити чи заспокоїтися. Бо як займаюся городом, мені тоді легше. Я тоді не думаю».

Їй, каже, на евакуацію поки наважитись важко. Не готова кинути будинок, який шість років поступово будували разом з чоловіком. Тут усе їй сповнене спогадів. Наприклад, ялинка на подвір’ї.

«Ми її посадили, ще ми тут не жили. Казали: 10 сантиметрів за рік. Кажу: «Та я не доживу, поки вона виросте». Ну виросла. Ми знаєте, як будувалися? Одну кімнату зробили. Добре. Наступну. Куди їхати? За що? Пенсія в мене шість тисяч. Можу я зняти квартиру там? І жити ж треба. Не знаю, як ото все кинути. Мені подобається моя хата», — говорить Зоя Яківна.

За даними старости Ясногірки Миколи Гребенюка, у селищі нині залишаються понад 4200 жителів.

На Донеччині вирощують кавуни під обстрілами

Виноград, Дія, Селище, кетчуп

Читайте ще