Донецьк

Росія привласнює історію «Азовсталі»: як окупанти вивезли музейні експонати з Маріуполя

23 сер•Точка Сходу

Понад 500 фотографій працівників «Азовсталі» 1950–1960-х років, документи, грамоти та інші музейні предмети — у 2026 році все це вивезли з Маріуполя до окупованого Донецька.

Росія називає це «порятунком» артефактів. Але що насправді стоїть за цим «порятунком», навіщо окупантам історія заводу, який вони самі перетворили на руїни — розповідаємо у рубриці «КультСходу».

Завод, який створював МаріупольРішення про будівництво нового металургійного підприємства в Маріуполі ухвалили наприкінці 1920-х — на початку 1930-х років. Будівництво «Азовсталі» розпочалося у 1930 році, а 12 серпня 1933 року доменна піч №1 дала перший чавун. Саме цю дату вважають днем народження підприємства. У 1935 році на заводі запустили сталеплавильне виробництво.

У наступні десятиліття «Азовсталь» перетворилася на один із найбільших металургійних комбінатів України. Навколо таких підприємств формувалися цілі міські спільноти: люди десятиліттями працювали в одних цехах, передавали професію дітям, створювали трудові династії.

Тому історія «Азовсталі» — це водночас історія самого Маріуполя ХХ століття.

Підприємство пережило Другу світову війну, коли завод фактично був зруйнований, а його обладнання частково евакуювали. Після звільнення міста комбінат відбудували.

У незалежній Україні «Азовсталь» залишався одним із ключових підприємств української металургії, який зрештою знищила Росія.

Меткомбінат «Азовсталь» у 2022 року / Фото: корпус «Азов» Сталь, яка пішла у світПро «Азовсталь» можна говорити не лише як про промисловий гігант, а й як про підприємство, продукція якого стала частиною відомих споруд.

Сталь «Азовсталі» використовували для будівництва та реконструкції українських інфраструктурних об’єктів. Серед них — Дарницький міст у Києві, НСК «Олімпійський», Київський ЦУМ, а також новий безпечний конфайнмент Чорнобильської АЕС і скляний пішохідно-велосипедний міст у столиці.

Але продукція комбінату виходила далеко за межі України.

Сталь «Азовсталі» використали під час будівництва мосту Святого Георгія в Генуї, який замінив зруйнований обвалом міст Моранді, а також британського хмарочоса The Shard — найвищої будівлі Великої Британії.

Тобто маріупольська сталь буквально стала частиною міського ландшафту різних країн.

Музей, де зберігалася історія людейПри підприємстві діяв музей історії «Азовсталі». Його існування — не просто примітка до історії заводу.

Він був офіційно включений до переліку музеїв, що перебували у віданні підприємств і зберігали музейні колекції та предмети державної частини Музейного фонду України.

У ньому зберігалися документи, фотографії, нагороди, грамоти, матеріали про працівників і розвиток підприємства.

І саме тому історія його пограбування — це не лише історія про кілька десятків чи сотень предметів.

Ці документи розповідали про конкретних людей. Про тих, хто будував завод. Про тих, хто працював біля доменних печей. Про трудові династії.

Про життя Маріуполя у другій половині ХХ століття.

Азовсталь до 2022 року / Фото: Метінвест «Азовсталь» під час війни: від підприємства до фортеціПісля початку російської агресії у 2014 році на території комбінату відновлювали та облаштовували укриття.

А після початку повномасштабного вторгнення територія «Азовсталі» стала одним із головних місць укриття цивільних Маріуполя та останньою фортецею українських військових у місті.

Понад два місяці українські захисники тримали оборону в умовах повного оточення. Територію комбінату російські війська регулярно обстрілювали та бомбили.

У результаті один із найбільших промислових комплексів України був фактично перетворений на руїни.

Саме після 2022 року змінилося і сприйняття «Азовсталі». Якщо раніше це був насамперед символ індустріальної історії Маріуполя, то тепер він став ще й символом спротиву та незламності.

Що сталося з музеємРосійські окупанти стверджують, що у 2023 році вони виявили експонати зруйнованого музею «Азовсталі» під час «гуманітарної місії» на Донбасі. За російською версією, документи та фотографії «врятували» й зберігали до моменту передачі в Донецьк. Це сталося 7 травня 2026 року.

Серед них — оригінал грамоти Президії Верховної Ради СРСР, документи радянського періоду, фотографії працівників заводу та збірники спогадів. Частину експонатів планують передати до трьох музеїв окупованої частини Донецької області.

Окремі повідомлення російських джерел свідчать, що серед знайденого були також понад 500 фотографій працівників заводу 1950–1960-х років,

документи, альбоми та символічний ключ від «Азовсталі».

Музей космонавтики замість «Азовсталі»Паралельно Росія намагається придумати нове майбутнє для території зруйнованого комбінату.

За час окупації звучало кілька різних концепцій: від індустріального парку до рекреаційної зони та музейного комплексу.

У 2025 році російські проєктувальники представили концепцію постіндустріального парку, в якому планували зберегти частину промислових об’єктів, створити культурно-туристичну та рекреаційну зони.

Однією з найбільш показових ідей став «музей космонавтики». Для нього пропонували використати 250-метрову трубу колишньої ТЕЦ «Азовсталі» — як своєрідну вежу мікрогравітації зі оглядовим майданчиком і планетарним парком.

У 2026 році концепція знову змінилася: окупаційна влада заговорила вже про так званий «музейний кластер». Водночас жоден із попередніх масштабних проєктів на території «Азовсталі» станом на середину 2026 року не був реалізований.

Але проблема не в самому музеї космонавтики, а в тому, яку пам’ять намагаються поставити на місце тієї, яку знищили.

Росія намагається привласнити фізичні залишки історії «Азовсталі», але водночас в Україні формується нова пам’ять про це місце — вже не лише як про металургійний комбінат, а як про символ української боротьби.

І, можливо, саме це найважче стерти. Бо завод можна зруйнувати. Музей можна розграбувати. Документи можна вивезти. Але неможливо вивезти з Маріуполя пам’ять людей про місто, в якому вони жили.

«Азовсталь» була частиною Маріуполя. А тепер Маріуполь став частиною історії «Азовсталі».

І ця історія — українська.

Читайте також: Дім Смірнова: як росіяни знищили історичний будинок у Слов’янську

Джерело, рада, фонд

Читайте ще