Донецьк

«Я живу сьогоднішнім днем». Як 68-річний Василь з котами зимує у прифронтовому Святогірську

Підгодовує чотирьох котів, заготовляє дрова та готується зимувати в порожньому будинку. Так у прифронтовому Святогірську на Донеччині живе 68-річний Василь. Чоловік розповідає: на всю багатоповерхівку вони із сусідкою залишилися удвох — решта мешканців евакуювалися. У місті вже п'ятий рік немає централізованого опалення, а з травня відсутня й електрика. Газові балони заправити ніде, тож Василь обігріває квартиру пічкою на дровах та готує їжу на печі надворі. Як живе чоловік в прифронтовому місті — читайте.До зими Василь готується у спорожнілому будинку разом з котами.

«Ось тут Муна, Машка. Там ще Кузя є. Вони прибігають, я їх годую, вони й прибігають сюди. У будинку двоє залишилося. На зиму, може, гроші дадуть, це гуманітарна допомога має бути. Може… У мене пічка є. Дровами буду топити», — розповідає чоловік.

«Ось воно ставиться ось так — і топимо. Я зараз топлю піч. А влітку ось — готував тут. Як війна почалася, так оце. Світла ж немає. А це дрова, так. Без дров ніяк не можна. Цього вистачить десь на три, може, на два місяці, і то не вистачить», — розповідає він.

По продукти Василь їздить до магазинів велосипедом. В місті працює два магазини. Інтернету вдома у Василя немає, зв'язок можна зловити на горі.

«Та постійно бахкає. То дрони літають, їх вистрілюють. Ми на гору туди ходимо. Я зараз не ходжу. А взагалі на горі інтернет ловлять. Ходимо туди. Новини? А я новин ніяких не знаю. Я живу сьогоднішнім днем», — говорить Василь.

Виїжджати зі Святогірська чоловік не планує.

«Що буде, те й буде. Ні, я нікуди не виїжджав, я постійно тут», — каже він.

В квартирі Василь облуштував побуд без центрального опалення та електрики.

«Ось вона, пічка. Ну, вона велика, дуже багато дров вона "їсть". Балон стоїть. Я тут готую. Коли піч топлю, я на печі готую. Щоб газ… Зараз же газу не купиш. Заправляв я в Ізюмі. Уже ніяк не доберешся», — розповідає чоловік.

Окремо Василь дбає про котів, які приходять до нього.

«Корм купую. А чим годувати? Варю кашу їм ще. Та кашу вони не дуже, вони більше корм їдять…» — говорить чоловік.

У Святогірську чоловік живе з 1988 року.

«Мати, Царство Небесне, жила, і порадили лікарі переїхати туди, де хвоя… У неї астма була,

і сюди переїхали ми. Вже, напевно, років шість, як її немає», — згадує Василь.

У місті немає аптеки та лікаря.

«Я водою обливаюся, загартовуюся, ось і вся ця лікувальна практика», — говорить чоловік.

За інформацією начальника міської військової адміністрації Володимира Рибалкіна, у Святогірській громаді наразі залишаються 1 047 людей, зокрема 39 дітей, а в самому місті, без урахування тих, хто живе у Святогірській лаврі, — 278 жителів. Фронт від міста, за даними мапи аналітичного проєкту DeepState, — за 11 кілометрів.

Читайте всі новини Донбасу в Telegram , WhatsApp , Facebook , YouTube , TikTok , Instagram

Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України», є частиною програми Voices of Ukraine / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа. Voices of Ukraine / SAFE реалізується в рамках Hannah Arendt Initiative за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.

лавра, Корма, Громада, каша, астма

Читайте ще