Росія поставляє найманців для бандформувань Донбасу як через державні, так і через громадські організації.
Про це пише «Новая газета» у журналістському розслідуванні «Ферми для «диких гусей».
«У регіони, де йде війна, росіяни потрапляють кількома каналами, хоча їх країна не втомлюється заявляти, що не має до озброєних формувань ДНР і ЛНР жодного відношення. Категоричність подібних заяв можна поставити під сумнів - не виключено, що у вербуванні ополченців беруть участь російські військкомати», - такий висновок робить автор статті.
Також до вербування добровольців для ополчення Донбасу причетні російські «Євразійська спілка молоді» і козачі організації, зазначає журналістка. Причому якщо «ентузіасти-громадяни» залишили багато слідів в Інтернеті і соцмережах про свої вербувальні пункти з вказівкою міст, часу набору і цілей, то професіонали, як і слід було чекати, особливо не «наслідили».
Про те, як «дикі гуси» зліталися на Донбас, журналістка дізнавалася від росіянина - колишнього бійця загону спецпризначення, який розповів, як наприкінці квітня його викликали у військкомат у числі десятків інших військовозобов'язаних.
«Усі були з військ спеціального призначення, десант і зв'язок», - розповів ветеран ГРУ. З бесід із молодиками («Нікого молодше 25 років не було») у дворі таганрозького військкомату Олег - так звали співрозмовника - зрозумів, що тим, хто погодився на вербування, запропонували відправитися воювати в Україну, хтось навіть назвав місце майбутнього збору : село Матвіїв Курган (тут знаходиться пропускний пункт через російсько-український кордон). Ясно, що у військкоматі знайти підтвердження цих слів не вдалося.
Журналісти, які спілкувалися з ополченцями, відзначають: багато хто з них не приховує, що служили в загонах спецпризначення або ПДВ російської армії, воювали в гарячих точках (Афганістан, Чечня), що прибули на схід України з Росії і є громадянами РФ. Але про те, як саме вони потрапили на Донбас, говорити відмовляються.
Серед них немає дивних персонажів, яких навіть досить відомий Ігор Гіркін (Стрілков), що має своєрідні уявлення про мораль, назвав «рядженими покидьками і мародерами». «Якого біса сотні «донських і кубанських героїв» прибули сюди взагалі? Що вони захищають в Антрациті? З ким воюють? З місцевим поголів'ям курей і цистернами горілки?» - риторично запитує Стрілок. Своїми найманими вбивцями-професіоналами він, між тим, повністю задоволений.
