Донецьк

Воїни АТО у Чернівецькій області можуть залишитись без землі

2 чер•Погляд

Фраза «земля годує село», напевно, стала вже крилатою. Втім, якщо прогодувати вона сельчан зможе, то розбудуватись не дасть, адже вільних земельних ділянок під забудову практично в жодному селі немає – все або розділили на паї для городів, або розпродали. І кількість сільських мешканців щороку, хоч не суттєво, однак збільшується. А жити – ніде. Буває, що в найбільш густонаселених селах на одному подвір`ї проживає по кілька родин. Але якщо місцеві мешканці ще якось можуть вирішити цю ситуацію (відкуповують ділянки, батьки віддають дітям), то приїжджий, а надто вже військовий з зони АТО, залишиться просто з носом. І що робити в таких випадках – не підкаже ніхто, а земельну ділянку в селі воїну АТО дати зобов`язані.

Село на селі

Буває, два населені пункти настільки близько один до одного, що будинки по різні боки однієї вулиці належать різним селам. Така ситуація в Грозинцях Хотинського району. Село межує з Бочківцями, і вільної землі тут катастрофічно не вистачає.

Василь Гавриш, сільський голова Грозинців Хотинського району розповідає, що землі під забудови немає,

і звідки її брати ніхто не знає.

- Я навіть не розумію, як ми маємо викручуватись з цієї ситуації, адже вже один учасник АТО звернувся по землю, - бідкається В. Гавриш. - Це питання ми піднімали на рівні району. Хоча з АТОвцем, думаю, проблем не виникне. Адже ділянка потрібна йому не для будівництва. Ось якби чоловік хотів зводити будинок – то справи з цим були б кепські. Інша річ, коли люди хочуть будуватись.

Чоловік каже, що це проблема не лише їхнього села. Подібна доля спіткала і тих, хто планує отримати земельну ділянку в сусідніх Клішківцях. Їх там теж немає. Одначе В. Гавриш сподівається, що їм дозволять за межами населеного пункту давати землю.

- Адже є закон, і його треба виконувати. Ми думаємо над питанням розширення села, але потрібно перероблять генеральний план села, а це коштує приблизно 100 тисяч гривень, - зазначає чоловік. - Ще минулого року хотіли змінити межі населеного пункту, розробити новий генеральний план, щось почали вже, але грошей не вистачило. Цього року думали, що візьмемо з коштів бюджету розвитку. Але і там їх немає. То ми зараз практично на нулю. Ледве виходимо з положення.

Поки що катастрофи з землею немає. Випадків, коли б у сельчан у судовому порядку відбирали ділянки ще не було.

- Сподіваємось обійтись без крайніх заходів, - каже сільський голова. – Можливо, колись і доведеться вдатись до такого. Але як правило, ми знаходимо з людьми спільну мову. Домовляються з родичами, знайомими, близькими. Тих, що дуже хотіли б наділ землі – немає майже. В основному люди, котрі хочуть будуватись в селі, купують будиночки старі, і на їхньому місці будують нові. Але зараз з такими цінами і не дуже розбудуєшся.

Проте цю проблему без уваги залишати не можна, адже будь-коли можуть звернутись військові. І тоді голові доведеться вдатись до таких ось небажаних заходів.

Яна МАРІЯНЧУК

Читайте ще