Про це повідомляє з посиланням на ІА "Вчасно".
Повдіомляється, що наймолодшому із загиблих було 22 роки, найстаршому — назавжди 42.
Також протягом місяця бойовики 284 рази відкривали вогонь по українських позиціях, при цьому 10 українських бійців отримали поранення.
6 травня на Донеччині під час обстрілу загинув старший солдат, механік-водій механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр" Дмитро Товчигречка. Йому було 37 років, він мешкав у Кривому Розі, майже 20 років пропрацював газорізником на рудозбагачувальному підприємстві РОФ-1.
У січні 2021 року Дмитро Товчигречка підписав контракт на службу в Збройних силах.
6 травня він з побратимами чистив окопи, коли бойовики почали обстріл — з РПГ та стрілецької зброї. Він помер майже відразу від множених осколкових поранень. У нього залишилися дружина та мати.
6 травня біля Пісків на Донеччині загинув солдат, розвідник 3-го розвідувального відділення 2-го розвідувального взводу розвідувальної роти 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Сергій Коробцов. Йому було 22 роки,
він був з Житомирщини. Хлопець хотів стати військовим, тому спочатку пішов служити на строкову службу, згодом вирішив підписати контракт із ЗСУ. На передовій він відслужив чотири місяці. Ще через місяць мав іти в відпустку. Він загинув від кулі снайпера, який влучив хлопцю у голову. У Сергія Коробцова залишилися дружина та маленький син.
7 травня у шпиталі у Львові помер молодший сержант 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" 53-ї окремої механізованої бригади Юрій Опришко.
Йому було 42 роки, він мешкав на Полтавщині. У 2015 році Юрій Опришко потрапив на Донбас — по мобілізації. Через рік повернувся додому, але у 2019 році підписав контракт з ЗСУ. 9 квітня поблизу Старогнатівки на Донеччині він отримав наскрізне поранення в потилицю. Він майже місяць боровся за життя, спочатку у Маріуполі, потім у Львові. Але серце воїна зупинилося.
У Юрія Опришка залишилися дружина, 4-річна донька і 20-річний син.
8 травня у госпіталі в Харкові помер старший солдат, старший навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти 5-ї батальйонно-тактичної групи 81-ї окремої аеромобільної бригади Віктор Городніченко.
Йому було 25 років. Хлопець мешкав на Полтавщині. У військо хлопця призвали 2016-го. Прослуживши три роки у 36-й бригаді морської піхоти, він перейшов у десантно-штурмові війська. 28 квітня поблизу Зайцевого на Донеччині у Віктора поцілив ворожий снайпер. Куля влучила нижче бронежилета, прошивши черевну порожнину. Віктора Городніченка евакуювали спочатку у шпиталь Бахмута, потім — до Харкова. Лікарі півтора тижня намагалися врятувати життя бійцю, але від отриманого поранення він помер. У нього залишилися дружина, донька, мати та брат.
13 травня під Донецьком загинув сержант, старший водій мотопіхотної роти 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Виговського Павло Колесник. Йому було 39 років, він був родом з Полтавщини, працював трактористом у селі Нове Чернігівського району. На передову вперше потрапив за мобілізацією. А вдруге прийшов сам — у вересні 2019 року підписав контракт на службу в ЗСУ. Він загинув від кулі снайпера. У Павла Колесника залишилися дружина та 16-річна донька.
27 травня майор, заступник командира 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону 128-ї Закарпатської бригади Максим Польовий. Він воював за Україну від самого початку російської агресії, з 2014 року. Пройшов бої за Луганський аеропорт, Дебальцеве, Старогнатівку, Новотошківське, Побєду та інші населені пункти на сході. Під час артилерійського обстрілу поблизу Станиці Луганської був поранений. Але після лікування повернувся у військо. Майор Максим Польовий загинув внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ поблизу Новотошківського на Луганщині. В нього залишилися батьки, брат, дружина (також військовослужбовиця) та двоє синів — віком 11 та один рік.
