Донецьк

На уламках розбитої школи та пункту обігріву у Краматорську люди клянуть російських окупантів

На розбір завалів мешканці селища прийшли самі.

- Я нікого сюди не кликала, - каже Олена Іванівна, директорка школи у Малотаранівці. Люди самі прийшли.

Туди, в Малотаранівку (це передмістя Краматорська) днями прилетіло три роzzійські ракети.

Одна впала на вулиці, дві інші - на подвір'ї школи. Перепахали футбольне поле, повиносили вікна.

Удар був таким, що вибуховою хвилею величезну тополю закинуло на дах.

Щойно стихло - люди потягнулися вервечкою до школи. Хоч і не кликали нікого. Самі прийшли. Прибирають, виносять бите скло, клянуть кцпв - дружно так.

- Кому потрібна була школа? Це нелюди, кцпйо, - повторює чолов'яга, виносячи відрами биту цеглу.

- Яка у нас тут була чистота, який колектив хороший. Тут усі ми, дорослі, вчилися. Тепер - наші діти й онуки. Зараз донька з онукою в евакуації. Скинула їм фотографії - вони плачуть, переживають, - розповідає Лідія, вона вісім років відпрацювала в школі. У травні втратила житло - ракета прилетіла просто на подвір'я. Зараз живе у тимчасовому помешканні та попри це залишається в Малотаранівці. Чому - пояснити неможливо.

- Ми так раділи, що школа досі ціла стояла, відкрили тут пункт обігріву чи як зараз кажуть - пункт незламності. Люди приходили - грілися...- знизує плечима директорка.

Рсня не вперше обстрілює пункт обігріву на Донеччині. І знаю, що далеко не востаннє.

«Друга армія світу» воює у притаманній їй манері гопників і мародерів. Боїться сильного, відіграється на слабких.

Вони реально - інші. І їм не зрозуміти, що навіть ті, кого вони вважають слабкими, здатні бути сильними й прийти на допомогу навіть тоді, коли не кличуть.

Саме тому ми вже - перемогли. А наша армія просто допаковує руzzнявих орків по чорним поліетиленовим пакетам. На це потрібен час. Але вони впораються. Обов'язково.

допомога, школа, Передмістя, евакуація

Читайте ще