Запровадження Європейським Союзом механізму вуглецевого коригування імпорту CBAM (СВАМ) може призвести до скорочення українського експорту на $1,43 млрд уже у 2026 році, а до 2030 року потенційні втрати можуть зрости до $7,25 млрд. Найбільші ризики виникають для металургійної галузі, свідчать оцінки GMK Center, оприлюднені 26 серпня.
Наслідки можуть позначитися не тільки на експорті. За розрахунками аналітиків, до 2030 року Україна ризикує недоотримати близько $1,35 млрд податкових надходжень та понад $1 млрд потенційних інвестицій.
Втрати ВВП через дію нового європейського механізму оцінюються у $372 млн у 2026 році з можливим зростанням до $1,75 млрд у 2030-му.
Що таке СВАМ і як він працюєСВАМ — це європейський механізм вуглецевого коригування імпорту, покликаний вирівняти витрати на викиди CO₂ для виробників усередині ЄС та компаній із третіх країн, які постачають продукцію на європейський ринок.
Повноцінний режим СВАМ почав діяти з 1 січня 2026 року. Наразі він охоплює шість основних категорій продукції: цемент, залізо і сталь, алюміній, добрива, електроенергію та водень.
Механізм не є класичним митом, яке український експортер безпосередньо сплачує під час перетину кордону. Обов’язок декларувати імпортовану продукцію та купувати відповідні СВАМ-сертифікати покладається на імпортера в ЄС або його митного представника.
Однак розмір необхідних витрат залежить від кількості викидів, пов’язаних із виробництвом імпортованого товару, тому вони безпосередньо впливатимуть на конкурентоспроможність української продукції.
Ціна сертифікатів прив’язана до вартості дозволів на викиди в європейській системі торгівлі квотами EU ETS. У другому кварталі 2026 року вона становила €75,28 за тонну CO₂. Із 2027 року вартість визначатиметься щотижня замість нинішнього поквартального розрахунку.
Якщо виробник уже сплатив вуглецеву ціну в Україні, відповідні витрати можуть бути враховані під час визначення платежу за СВАМ.
Металургія може втратити близько $1,6 млрдНайбільш вразливою до нових правил для України залишається металургійна промисловість. За оцінками GMK Center, до 2030 року втрати галузі можуть становити близько $1,6 млрд.
Найбільша частина потенційного скорочення експорту припадає на прокат — близько $899 млн.
Для сталевих напівфабрикатів втрати оцінюються приблизно у $558 млн, чавуну — $96 млн, труб — $39 млн.
Ситуацію ускладнює те, що українські підприємства входять у новий вуглецевий режим після кількох років повномасштабної війни, руйнування виробничих та енергетичних потужностей, ускладнення логістики та високих витрат на енергію.
Додатковий вуглецевий компонент у вартості імпорту здатен зробити продукцію українських підприємств дорожчою для європейських покупців порівняно з конкурентами з меншою вуглецевою інтенсивністю. У результаті ризики пов’язані як із додатковими витратами, так і з можливою втратою частини ринку ЄС.
Що потрібно робити українським експортерамЗапровадження СВАМ змушує українські компанії значно детальніше обліковувати вуглецевий слід продукції. У серпні 2026 року Європейська комісія опублікувала додаткові рекомендації для виробників за межами ЄС щодо розрахунку вбудованих викидів та виконання вимог механізму.
Для експортерів важливо розраховувати фактичні викиди конкретного виробництва та документально підтверджувати відповідні показники.
Використання реальних даних може бути вигіднішим за стандартні значення, передбачені європейськими правилами, особливо для підприємств із нижчою вуглецевою інтенсивністю.
Компаніям також доведеться враховувати майбутні витрати на СВАМ у фінансовому плануванні, оскільки вартість сертифікатів залежатиме від ціни викидів на європейському ринку.
Ще одним питанням стане розподіл додаткових витрат між українським виробником та європейським покупцем. Це може вимагати перегляду умов експортних контрактів і визначення сторони, яка фактично нестиме фінансове навантаження.
У довгостроковій перспективі ключовим способом зниження витрат залишаються інвестиції в енергоефективність, модернізацію обладнання та технології, які скорочують кількість викидів на одиницю продукції.
Україна пропонує особливий режим через війнуПредставники української промисловості наполягають на необхідності врахувати воєнні умови, в яких працюють підприємства.
Виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак запропонувала розглянути механізм, за якого кошти, пов’язані зі СВАМ для української продукції, могли б спрямовуватися на декарбонізацію промисловості в самій Україні.
Зокрема, їх пропонується використовувати для закупівлі європейського обладнання і технологій, необхідних для модернізації підприємств та скорочення викидів.
Ще один можливий варіант передбачає створення українського механізму добровільного платежу з подальшим спрямуванням відповідних коштів підприємствам на проєкти декарбонізації.
Такий підхід, на думку представників галузі, дозволив би зменшити негативний вплив СВАМ на український експорт і водночас прискорити модернізацію промисловості відповідно до європейських кліматичних вимог.
